34.ПРО ПРИРОДУ МАГІЇ, ПРОБУДЖЕННЯ, ПРОРИВ

Територія Гатамо. Рік 106 Доби Війни. 19 день третього місяця весни.

Сонце поспішало за межі Пустелі, даючи дорогу тіням, що ліниво простягались вздовж дюн та барханів. Весняне небо змінювало своє забарвлення з ясної блакиті до насиченого синього та сапфірного. Завершувався дев’ятнадцятий день третього місяця весни. Рожева Моріе ще не з’явилася, проте на небосхилі велично сяяла блакиттю Сеннорра.

На одній з численних дюн був встановлений один просторий намет. В середині нього та поза ним знаходились одинадцять осіб: два ельфи, дварф, халфлінг, двоє шанахші, фіратійка та четверо людей.

Бій був тривалим та виснажливим. Лицарі перемогли, проте зазнали шкоди. Особливо, Ельдор та Рональд. Хоч фізично вони не отримали значних пошкоджень, їх життєва сила ледь жевріла.

Двоє чоловіків лежали на простелених ковдрах майже нерухомо. Їх тіла були бліді та прохолодні. Дихання поверхневе, ледь відчутне, а серцебиття сповільнене. Між ними навколішки сиділа жінка у срібних шатах. Долоні її рук лягли на груди чоловіків. Вона заплющила очі і тихо щось наспівувала.

Неподалік стояли халфлінг та шанахші. Елдон з цікавістю спостерігав за діями Сейн-Дінан. Його сповнювала жага до пізнання магічних дій. Адже, бувши свідком нещодавньої битви, він бачив такі магічні маніпуляції, про існування яких навіть не здогадувався. Ось і зараз, юнак не відводив зацікавленого погляду від віщунки, сподіваючись збагнути, що саме вона робить.

- Це називається «молитва». – Тихо прошепотів Койот.

- Як-то молитва? Сама звичайна, яку можна почути у храмах? – Здивувався халфлінг.

- Ні. Ту молитву здійснюють жреці та священники. Ця ж «молитва» є різновидом магії.

- Як це? – Не зрозумів юнак.

- Усі магічні заклинання та маніпуляції окрім класифікації за школами та стихіями, також поділяються на три основні ранги: земна магія, магія драконів та магія небес.

- Вперше чую. – Мовив Елдон.

- Це й не дивно, ти ж не шанахші, аби володіти такими знаннями. Усі заклинання, які ти бачив під час бою і котрі записані в твоїй книзі, окрім ритуалу відьом, належать до земного рангу. Їх активують люди, що мають різні магічні здібності чи володіють магічними речами. Магія драконів має зовсім іншу природу і належить лише їм. Справитись із такою силою можуть тільки інші дракони або істоти, сильніші за них. І нарешті, магія неба. Її джерелом є істоти, яких ми величаємо богами. Небесні жителі, істоти Спустошення або інші могутні створіння Всесвіту діляться своєю силою з власної волі та за певних умов.

- Що означає «за певних умов»?

- Це означає, що немає нічого безкоштовного, в усього є ціна.

- І яку ціну платить Сейн-Дінан за зцілення Ельдора та Рональда?

- Того тобі знати не варто, та й мені також… - Койот старечо зітхнув, - гаразд, хлопче, у мене ще є деякі справи. – Він поплескав юнака по плечі і неквапно полишив намет.

Коли шанахші рушив до виходу з намету, Елдон опустився на землю, схрестивши ноги. Він продовжував спрагло спостерігати за діями Провидиці. Його допитливі очі не бажали нічого пропустити, навіть якщо розум не міг цього збагнути. Ліва рука самовільно потяглась до амулету, що ховався під одягом. Юнак інтуїтивно «влив» у нього частку своєї сили. Хоґі-едаре засяяв у відповідь, проте швидко згас.

- Не варто, – тихо промовила Сейн-Дінан, підвівшись, - ця молитва не призначена для чужих вух, а лише тому, у кого я просила допомоги.

- Пробачте, пані - винувато відповів халфлінг.

- Вибачення – зайві. Я бачу в тобі жагу до знань.

- Так, пані.

- Чудово. Тоді у мене є для тебе пропозиція.

- Слухаю, пані.

- Якщо ти погодишся залишитись зі мною, я стану твоєю наставницею.

- Ви не жартуєте? – Не повірив своїм вухам Елдон. – Якщо це правда, я буду найщасливішим із Довгоштанів!

- Тоді, домовились. – Усміхнулась Сейн-Дінан.

Вийшовши назовні, шанахші перетворився в рудошерстого койота та неквапно побіг до місця, де нещодавно відбулася битва. Там, вкриті піском залишались лежати тіла фурій, грифона та дракона. Койот знову набув людської подоби. Він оглянув місце бою і, торкнувшись долонею піску, прошепотів магічні слова.

- Жертва Подяки.

За кілька секунд пустеля, яка досі видавалась абсолютно позбавленою життя, ожила. З-під піску з’явилися сотні тисяч комах, хробаків, жуків та дрібних тварин. Вони миттєво відшукали мертві тіла, і кинулись їх пожирати. Шкіра, м’язи, внутрішні органи – усе зникало просто на очах. За пів години від мертвих тіл залишились лише голі кістки. Зникли навіть одяг та речі відьом і фурій. Коли комахи відступили, дюну немов охопив землетрус. Піщана маса заколихалася, а скелети почали зникали всередині неї. Коли з поверхні бархану зникла остання кістка, пустеля знову заспокоїлась.

Задоволений результатом, шанахші знову перетворився на койота та повернувся до лицарів.

Поблизу намету знаходились Камаш, Ельвіра, Каріна, Ріно, Мін-Су та зв’язана фурія. Помітивши старого, еразець підійшов ближче.