5

Влад що раз більше замикався в собі. Ні, він не ховався ні від кого десь за пічкою. Але був далекий. Далекий думками. А це найголовніше. І найгірше.

Після тієї розмови з Ілоною, він ще більше почав роздумувати про все. І разом із тим  ще більше працювати. Спілкування з травинами йшло йому на користь. Принаймні, так говорив Влад.

Хоча як там було насправді і що творилося в його душі, не знав ніхто. Навіть сестра, котра завжди мала доступ до брата. Але тепер, відколи Настя почала зустрічатися з Арсеном, вона і сама змінилася. І за словами Влада, в гіршу сторону. Хоча дівчина не помічала за собою ніяких грішків.

– Ти строїш зі себе мораліста! – нарешті сказала Настя. – Для чого? Так, ніби все тобі якесь не таке! Ти стаєш дивний інколи! Влад, чесно ти буваєш дивним.

На що хлопець лише усміхнувся. В той день він нічого не відповів сестрі. І наступного також. Так, наче б то не мало для нього ніякого сенсу. І це насторожувало її. Бо Влад завжди ставився до всього якось інакше, не так як тепер.

І ця його не здорова цікавість, котра вибиває його повністю з нормального життя, була чимось не зрозумілим ані сестрі ані Ілоні.

Втім, остання не дуже пробувала зрозуміти. Вона була дівчиною практичною. І дивилася в життя тверезим поглядом. Для чого їй шукати собі якихось вигадок, доказів не зрозуміло чого, чи ще там чогось. Все одно треба жити. І треба поступати як всі. І треба думати як всі. Тут все просто. Навіщо ускладнювати собі життя. Головне аби лише триматися помірної сторони. Нічого такого дуже не витворяти. А решта, як уже там буде. Так жили її батьки. Так жили їхні батьки. Так буде жити і вона. Нащо придумувати колесо.

Тому вони з Владом не раз заходили в суперечку на рахунок майбутнього. Влад говорив, що треба обов’язково поступити в університет, мати освіту, шукати щось, що сам не знав. А Ілона навпаки хотіла якомога менше того всього набирати на свою голову. Достатньо буде і коледж закінчити. І з ним на роботу візьмуть. А там сім’я, діти. Тай день поза день прожити життя.