26 глава "Троє в кадрі"

Прокинулась я в обіймах Романа. Він ще спав, а мені було ліньки вставати та й не хотілось. Я взяла телефон та почала гортати відео, які ми з Лією зняли. Там була і фантастика і детективи та все що завгодно. Я пам’ятаю як ми дивились фільм “Хатіко”. Ми з Лією плакали весь фільм. І не змогли навіть без сліз зробити відео, і ми його так й не зробили. А якщо нам подивитись цей фільм? Думаю, що хлопці не захочуть дивитись якусь романтику. Може хоч цього разу вийде зняти огляд? Заодно гляну на скільки хлопці емоційні. Жорстоко? Так, але я хочу подивитись цей фільм з ними.
— Що дивишся? — раптом почула голос Романа.
— Дивлюсь на які фільми ми з Лією вже робили огляди. І згадала, що на один фільм ми так й морально не змогли зробити відео.
— Яке?
— Скажу потім за сніданком.
— Інтриганка, — сказав Роман та поцілував мене у щічку.

Ми встали, з кухні вже був відчутний запах їжі. Тітка Олена вже щось готує. Я швидко вмилась та зайшла на кухню.
— Доброго ранку, Лізо. — Не повертаючись від плити сказала вона.
— Доброго. Вам чимось допомогти?
— Було б добре. Можеш приготувати салатик?
— Так.
Я почала готувати салатик. В кухню в цей час зайшли Роман та Андрій. Вони сіли за стіл. Тітка поставила чотири тарілки з яєчнею та три чашки з кавою та одну з трав’яним чаєм. Я доробила салатик та поставила тарілку на стіл. Ми почали їсти.
Я дивлюсь на хлопців та думаю як їм сказати про фільм.
— Я вибрала фільм, який ми подивимось. Насправді я його вже дивилась з Лією. Навіть почали записувати відео. Добре, що не стрім робили. Ми просто плакали. І так не зняли його до кінця.
— Так, а, що за фільм?
— “Хатіко”. Якраз перевіримо наскільки ви емоційні, — Роман подивився на мене.
— Ти серйозно?
— Так. Тільки треба добре підготуватись. Треба взяти: чай, плед та серветки.
— Ага, а ще й заспокійливе, — додав Андрій, — … не знаю як ти Лізо, а ось Роман буде плакати.
— Подивимось на тебе. Я пам’ятаю, як ти розбив улюблений глечик мами, — Роман подивився на тітку, — так плакав, що я взяв провину на себе. І до того ж я молодший за тебе…
— Хлопці, це правда? — запитала тітка Олена.
— Так, — сказав Андрій та ніяково подивився на свою маму. Зависла тиша. Вона була не напруженою, але все одно, як на мене, не дуже приємною.
— Слухайте, якщо не хочете дивитись Хатіко, то є ще один варіант “До зустрічі з тобою”, — сказала я.
— Мені цей варіант подобається більше, — сказав Роман.
— А, ти згоден? — я подивилась на Андрія.
— Краще, ніж “Хатіко”. Але сподіваюсь там не захочеться плакати.
— Ну, це дивлячись на скільки ти емоційний, — відповіла тітка Олена.
— А ви бачили?
— Так. Це мій улюблений фільм, — вона трохи розповіла хлопцям про цей фільм. Андрія це здається дуже зачепило, але він погодився його подивитись.
Після сніданку, я знайшла цей фільм на Ютубі. Роман допоміг мені розкласти подушки та пледи, щоб було зручно дивитись фільм. Андрій зробив три чашки чаю з мелісою. Ми пропонували тітці Олені подивитись з нами фільм, але вона відмовилась. Сказала, що піде до себе в кімнату, відпочине.
Тож ми розмістились, я включила фільм. Всілась біля Романа. А він мене обійняв. Андрій сів на крісло.
Фільм йшов годину п’ятдесят. Під кінець у мене з’явились на очах сльози. А саме з того моменту де Лу лежить біля Уїла. Роман ще міцніше мене обійняв.
Фільм закінчився, пішли титри.
— Що за фігня? Він егоїст! — сказав Андрій.
— А я його цілком розумію, — сказав Роман. Андрій здивовано подивився на Романа, і він це помітив, — от скажи, а тобі сподобалось життя в інвалідному візку після аварії? Коли до неї жив повноцінним життям?
— Це все одно зрада. Він міг би залишитись.
— Він не хотів бути тягарем, — тихо сказала я.
— Повністю згоден з Лізою.
Дискусія продовжувалась ще хвилин двадцять. І це ми ще не записували відео. Але все ж потім хлопці налаштували камеру, а я навіть сценарій ніякий не складала, бо він був ні до чого. І так буде зрозуміло, що хто думає з приводу фільму.
Ми всілись на диван. З лівої сторони від мене всівся Андрій, а з правої Роман. Я натиснула на кнопку запису.
— Привіт всім, з вами Ліза. Як бачите, біля мене немає Лії. Але я все одно не одна. Знайомтесь це — Роман, а це — Андрій. — я показала на хлопців.
— Привіт, — сказав Андрій, Роман просто помахав рукою.
— Сьогодні я з цими чудовими хлопцями подивилась фільм “До зустрічі з тобою”, оригінальна назва “Me before you”. Думки з приводу сюжету у нас розділились. Я думаю, що час дати слово хлопцям. Що ти думаєш про цей фільм, Андрію?
— Я думаю, що головний герой повний егоїст. Він міг би жити заради Луїзи.
— А я його розумію. Я б теж не хотів бути тягарем комусь. Навіть тій яка мене кохає, а я її, — Роман подивився мигцем на мене.
Ми ще обговорювали фільм хвилин п’ятнадцять. Думки були різні так само як й емоції кожного з нас.
— Дякую, хлопці, за чесність, — сказала я, трохи зітхнувши. — Насправді, я знала, що фільм викличе суперечливі емоції. Але, мабуть, у цьому й суть — він змушує думати, ставити себе на місце героїв.
— Та ще й плакати, — буркнув Андрій, але з усмішкою.
— Що ж, якщо вам сподобалась наша компанія й емоційні гойдалки, ставте вподобайки, підписуйтесь на канал та пишіть в коментарях, що ви думаєте про вибір Уїла, — завершила я, дивлячись у камеру.
— І про те, чию сторону ви більше підтримуєте: команду “жити, незважаючи ні на що” чи “право на вибір”, — додав Роман.
— З вами були Роман, Андрій…
— І Ліза, — сказав Роман — завжди енергійна та емоційна дівчина.
— Всім па-па. — Я натиснула на кнопку “стоп”. — І як вам записувати відео?
— Цікаво. Особливо, коли я сиджу біля тієї, відео якої мені подобаються, — сказав Андрій.
— А тобі? — я подивилась на коханого.
— Було цікаво… І незвично.
— Так, тепер треба монтаж і викладати у Ютуб. Ти пропонував допомогу.
— Пам’ятаю це. Тому почну зараз.
Роман сів за комп’ютер Андрія. А я разом з Андрієм пішли робити нам чай. Треба заспокоїтись від такого напруженого, але цікавого дня.
Вже о восьмій вечора відео було на сайті. Андрій трохи нервував. Роман удавав, що йому все одно, але по ньому можна було зрозуміти, що він нервує також. Одна я була впевнена в тому, що відео сподобається глядачам. У нас з Лією по-іншому бути не може. Але тут інша ситуація, та все ж я впевнена, що відео всім сподобається.
За годину вже з’явились перегляди та коментарі. Ми втрьох розмістились на дивані. Я з ноутбуком на колінах, Роман заглядає в екран, а Андрій дивиться коментарі з телефону та все ж заглядає в екран ноутбука.
Ми почали їх читати.