31 глава "Новина, яка змінила наше життя"

Грудень.

Остап.

Чотири місяці навчання проходять цікаво. Сьогодні був останній іспит перед новорічними канікулами. І ми вперше за ці місяці поїдемо у Шепіт. Це буде вже завтра. А зараз я вийшов з будівлі інституту та як завжди побачив Лію. Вона тепер носить зимовий одяг, який їй дуже пасує. А це чорна куртка майже до колін, джинси, білий в’язаний шарф та чоботи на низькому каблуці. Шапку вона не носить. Каже, що їй вони не подобаються, а вуха гріє волосся, що дуже смішно. 

Я підійшов до коханої, вона як побачила мене почала усміхатись.

— Привіт, —  поцілував її у губи, —  чому повністю не застібнула куртку?

—  Мене шарф гріє. І взагалі у мене зустрічне питання. Чому без шапки? —  я почав сміятись. Ось так й обмінялись словами. Як тітка Поліна сказала “Ви один одного варті. Ось поїдемо у Шепіт, там вас бабуся навчить тепло одягатися. І шапки, й шарфи і теплі куртки на вас чекають”

—  Мені треба тобі дещо сказати, —  Лія подивилась мені прямо в очі, —  але давай у машині, щоб ти не впав, —  вона почала сміятись.

—  Ну… добре.

Ми сіли у машину. Лія поклала руки на кермо та сильно стиснула його, до побіління пальців. Потім подивилась на мене та взяла пляшку з водою, зробила ковток води. А після знову подивилась на мене.

—  Остапе, я вагітна.

Я дивлюсь на Лію та не можу зрозуміти значення цих слів. Вона відвела погляд від мене. Закрила обличчя долонями і в цей момент почув схлип. 

— Ліє… Ти серйозно? — доторкнувся до її руки.

— Так. Робила тести дві виражені смужки. Не одна як влітку, а дві. Я не знаю, чи не дарма я сказала тобі це зараз, але…

— Стоп, — Лія подивилась на мене, витираючи сльози, — я не знаю, що буде далі, але я тебе не кину при будь-яких обставинах. Запам’ятай ми разом.

Лія кивнула. А потім подивилась на мене, усміхнулась та зітхнула повільно заспокоюючи себе. 

Приїхали додому через півтори години. На вулицях з'явились затори, до яких я вже звик. Тут вони два рази на день. І з цим як сказала тітка Поліна нічого не зробиш.

На вулиці зустріли тата Лії, який також паркував свою машину. Він нас побачив та швидко підійшов до нас.

—  Привіт, молодь. Тільки приїхали?

—  Привіт, тату. Так. Затори просто жах якийсь. Півтори години їхали.

—  Ну, головне, що вже дома. До речі, мама дзвонила, сказала, що в салоні буде до закриття. Тож вечері немає.

—  Я приготую, —  сказала Лія та усміхнулась. Але в очах можна було розгледіти тривогу. Але хоч би її ніхто крім мене більше не бачив. Дорогою додому ми з Лією про це говорили. І домовились сказати всім про цю неочікувану новину вже у Шепоті. Головне, не видати себе ще до того як поїдемо. 

Зайшли у квартиру. Тато Лії швидко зняв верхній одяг та пішов у кімнату. Лія зняла з себе шарф та подивилась на мене.

—  Допоможеш мені приготувати вечерю? —  запитала.

—  Звісно, —  я підійшов до неї та почав розстібати її курточку, —  тут дуже тепло, зопрієш ще. А цього не треба.

—  Ти такий… —  вона усміхнулась, —  уважний… особливо зараз.

—  Бо кохаю тебе, —  я зняв з неї курточку, —  як себе почуваєш?

—  Втомлена… І голодна.

Я її обійняв ззаду та прошепотів на вухо:

—  Тоді йди відпочивати, а я приготую вечерю для всіх.

—  Якщо так, то я посиджу просто на кухні.    

Вона повернулась до мене. Наші очі зустрілись. Ми почали цілуватись, я мимовільно приклав долоню на її живіт. Вона усміхнулась в самому поцілунку. 

—  Кохаю тебе, —  прошепотів я. Вона усміхнулась та витерла сльози, які з’явились у неї на очах.

—  Я теж тебе кохаю. 

Приготувавши вечерю, додому повернулась Ліїна мама. Тітка Поліна була змучена. Видно, що у салоні справи погані.

За вечерею тітка Поліна розповідала про салон. Що звільнилися три візажистки, залишилась одна і сама тітка Поліна. А клієнтів на наступний рік записано багато. Але каже, що вона поступово буде вирішувати цю проблему, коли повернемось з села. 

Після вечері я з Лією пішли у її кімнату. Лія лягла на ліжко.

—  Нарешті, —  прошепотіла вона, —  нарешті можна трохи відпочити.

—  Ти відпочивай, а я складу деякі речі. Купив же татові подарунок. Тож треба не забути.

Я почав складати подарунок та не помітив як Лія заснула. Вона дійсно втомлена. Наше життя після її слів “Я вагітна” тепер зміниться назавжди. І головне, щоб наші рідні на це відреагували нормально. Особливо тато Лії. Він за Лію горою. Справжній тато. 

Я взяв плед та вкрив Лію, вона трохи поворухнулась, але не прокинулась.

—  Спи, —  я поцілував її у щічку. Вимкнув центральне світло та сів за стіл, де ще лежала купа конспектів та книжок. Почав розбиратись з ними. І раптом на телефон, а саме в Телеграм прийшло повідомлення. Оцінка за складений іспит. Почав шукати своє прізвище. Виявляється, що у групі окрім мене таке ж прізвище ще у однієї дівчини. І хто б це міг подумати, що це та сама Соломія. Яка зі мною в перший день почала фліртувати. Так от, після слів Лії “Я —  дівчина Остапа” Мія до мене не підходила зайвий раз. А вона дійсно стала старостою. 

—  Так, оцінка… Левченко Остап… 4, хм… 86 балів. 

Лія сказала, що це хороший результат, ще на першому іспиті. У мене також була 4, ось тільки 82 бали.   

—  Склав, —  прошепотів я та зітхнув. Нарешті всі іспити минули. Чотири іспити — чотири четвірки. Але перед кожним так нервував, що пив заспокійливі перший раз у житті.

Ліг спати вже зі спокійною душею. Обійняв Лію та сам того не розуміючи поклав долоню на її живіт. Лія трохи поворухнулась, притиснулась до мене ближче.