30.2 глава "Студенти"

Пара закінчилась, я почав складати зошит та пенал у наплічник як побачив повідомлення від коханої: 

“Ну, як ти? Ще живий?”

“Живий. Поки що все подобається. Подивимось, що буде далі” 

“О, далі буде цікавіше (і смайлик, який підморгує)” 

Чесно, таку Лію я бачу вперше. Вона повернулась у звичайне для неї середовище та стала зовсім іншою. Не ту, яка була у селі.  

До мене підійшли одногрупники. 

—  Ну, що готовий йти пити каву?

—  Так, —  я поклав телефон у кишеню, взяв наплічник, повісив на одне плече. Ми всі разом вийшли з аудиторії та пішли у буфет. Яна та Кирило йшли позаду, а я з Соломією попереду.

—  Ну, як тобі перша пара?

—  Цікава. 

— А я думала, що анатомія тебе злякає, — усміхнулась Соломія. Вона йшла дуже близько. Що мені стало якось не по собі.

— Чому?

— Бо ти виглядаєш… — вона швидко провела поглядом зверху вниз, — …таким “домашнім”. Звідки ти сам?

—  Із Закарпаття. Село Шепіт.

—  Хм, цікаво, —  Соломія подивилась на мене з усмішкою. Тою, яка завжди була у Лії, коли вона мене обіймала та цілувала.

Ми зайшли у буфет. Черга була невелика. Яна з Кирилом стали трохи позаду, а Соломія — ближче до мене, ніж треба.

— Остапе… — вона нахилилась, так, ніби каже щось конфіденційне. — Якщо хочеш, я можу показати тобі хороші місця біля інституту. Кав’ярні, парки… Щоб ти адаптувався.

Я не встиг відповісти — черга рушила, ми вже підійшли до бариста. Взяли каву. Ми підійшли до столика.

Соломія подивилась на мене з усмішкою.

— Я серйозно. Можемо сьогодні після занять пройтись.

—  Дякую за пропозицію, але у мене на вечір вже є плани, —  сказав серйозно.

— Які?

—  За мною приїде моя дівчина, —  сказав я та уважно подивився на Соломію, щоб зрозуміти її реакцію.

—  У тебе є дівчина?

—  А ти сумнівалась? —  в нашу розмову втрутилась Яна, —  Міє, ти думаєш, що у такого привабливого хлопця не може бути дівчини?

Від слів Яни у мене почервоніли щічки.

—  Була надія, —  сказала Мія та відвернулась, бо щічки її почервоніли та настрій зник.

—  Почекай, у нас буде можливість з нею познайомитись? —  запитала Яна.

—  Думаю, що так.

Після буфету ми пішли на наступну пару. По дорозі в аудиторію я почув вібрацію телефону. Знову Лія:

“Заїду по тебе о четвертій (смайлик з поцілунком)”

Якщо так буде щодня, тобто багато повідомлень від Лії. То я найщасливіша людина у світі.

Коли пари закінчились, ми вийшли на вулицю. Зараз майже четверта. Кожна хвилина до четвертої тяглась повільно. І раптом я побачив знайому машину. Машину Лії, яку їй подарували батьки. Машина зупинилась. Лія вийшла з машини ніби з якогось іншого світу. Уже не та сонна дівчина в худі. На ній були джинси, біла футболка, джинсова куртка, кеди. Волосся — зібране у високий хвіст, гладкий і акуратний. Через плече — маленька блакитна сумочка.

—  Це твоя дівчина? —  запитала тихо Мія.

—  Так, —  сказав я та побачив як вона відкрила рот. Кирило аж присвиснув, наче дівчат взагалі не бачив. А Яна просто усміхнулась.

—  Вона виглядає як дівчина з обкладинки, —  сказав Кирило. Я тільки усміхнувся. Лія підійшла до мене та поцілувала у щічку.    

—  Привіт, коханий. Готовий їхати? —  запитала вона.  

—  Готовий, —  сказав, а після подивився на одногрупників, Лія також подивилась на них.

— Привіт. Ви, мабуть, одногрупники Остапа?

Яна першою прийшла до тями.
— Яна. Дуже приємно.

— Кирило, — додав він, киваючи.

Соломія теж підійшла, трохи невпевнено.
— Соломія. 

Лія усміхнулась чемно, але спокійно:
— Приємно познайомитись. Я —  Лія. Дівчина Остапа, —  наче підкреслила це слово. —  Приємно з вами познайомитись, але нам й справді треба їхати.

—  Побачимось завтра, —  сказав я, розвернувся. Лія взяла мене за руку. Ми разом пішли до машини. Лія тримала мене міцно за руку. Я тільки зараз зрозумів наскільки вона уважно дивилась на дівчат. Але вела себе невимушено, наче все добре. Ми сіли у машину. Лія сіла за кермо та поклала на нього руки.

—  Ну, як перший день?

—  Цікавий. Ось познайомився з одногрупниками.

—  Дві дівчини… —  сказала вона, —  одна на тебе так дивилась. Хто вона?

—  Соломія.

—  Фліртувала?

—  Звідки знаєш? —  я підняв одну брову, бо здивувався.

—  По її обличчю було видно, що вона роздратована, а швидше за все розчарована та ревнива.

—  Стоп, —  я усміхнувся та подивився на Лію, —  вона дійсно намагалась зі мною фліртувати. Але я зразу виставив межі. Сказав, що в мене є ти. І інших дівчат мені не треба.

Лія подивилась на мене, а після тепло усміхнулась.

—  Ну, добре. Закрили цю тему. Краще поїхали додому. Нас вже там чекають. 

Вона завела машину і та зрушила з місця. А я зрозумів, що все тільки починається. Навчання, нові одногрупники. Лія, яка будь-яку дівчину може поставити на місце тільки своєю зовнішністю та поглядом. Але окрім Лії мені ніхто не потрібен.