19 глава "Молоко з медом"

«Любов починається з турботи — навіть коли це просто молоко з медом.»

Остап.

Похід був напрочуд чудовим. Лія зробила його яскравим з перших хвилин на галявині. Ось так просто поставити намет — це треба вміти.

Повернулись ми з позитивними враженнями. І з фотографіями, які Лія захотіла зробити. Як вона сказала для пам’яті про ці два дні. І ще дівчата захотіли подивитись фільм і розібрати його разом з Лією. Але у нас не було на чому дивитись фільм та самого фільму. Тож нічого не вийшло. Тому вирішили, що кіносеанс влаштуємо коли будемо дома. Зберемося всі у мене та подивимось. Та ось все ніяк не могли зібратися. Марічка на тиждень поїхала додому, Артем теж поїхав, бо має якісь проблеми в інституті. А всі інші зайняті чимось як завжди.

Вчора вирішили з Лією погуляти і так погуляли, що потрапили під дощ. Завдяки тому що я знаю ліс та що є навкруги нього, ми забігли у будинок лісника. Він закинутий вже як два роки. Але я там частенько буваю, просто відпочиваю від пасіки, саду та настирливих сусідів. І вирішили пересидіти там дощ, ми розмовляли, сміялись. Лія розповідала про її пригоди з подругою Лізою на канікулах. Про їх відео, яке вони не виклали в інтернет, бо на ньому вони лише плакали. Хотіли зняти відео обговорення фільму Хатіко, але так плакали, що й говорити нормально не могли. Але відео не видалили, навіть те, яке встигли зняти.

А сьогодні вона лежить хвора, бліда у ліжку та спить. Не думав, що вона захворіє. Видно імунітет поганий. Як сказала її мама, що Лія знайде де захворіти, тому не дивно, що захворіла.

Зараз я сиджу у її кімнаті та читаю книгу. Коли ходив додому брати мед, то сказав татові, що сьогодні буду весь час з Лією. Він звичайно не був у захваті, але коли я йому сказав причину, то він сказав: “Звісно, йди. Лікуй свою Лію”.

Я взяв з дому мед, печиво та книгу, яку читаю та дочитати ніяк не можу. Бо коли читати, якщо приїхала Лія.

Сиджу та бачу боковим зором, що кохана поворухнулась. А потім розплющила очі.

— Ліє, як себе почуваєш? — відклав книгу на тумбочку.

— Не дуже, — прошепотіла вона.

— Поміряєш зараз температуру, а я піду приготую тобі молоко з медом.

Лія кивнула на знак згоди. Я дав їй градусник, а саме пішов у кухню. Бабуся Дарина сказала, щоб я тут сам хазяйнував, бо вона з дідом йдуть на город. Там треба щось доробити, що не чекатиме.

Почав робити їй молоко з медом. І молоко, і мед домашні. Моя мама казала, що від домашніх продуктів можна вилікуватись швидше, ніж від магазинних. А чи правда це, не знаю. Хоча дивлячись на мене, я хворів рідко. А якщо хворів, то не довго, всього декілька днів.

Почув як Лія почала кашляти. Я швидко до неї підбіг.

— З тобою все добре?

— Не хвилюйся, це просто кашель, — прошепотіла вона, — а, молоко там не втече від тебе?

— Піду подивлюсь.

Я вийшов з кімнати. І в цей час подумав: А вона й в такому стані намагається жартувати. Я взагалі здивований її витримці та й взагалі з кожним днем, розумію що вона особлива. З багатьма дівчатами спілкувався і жодна не схожа на Лію й близько.

Зробивши молоко з медом, пішов до Лії. Вона лежить та дивиться на градусник

— 37.8, — сказала.

— Вже краще. Випий це, — дав молоко з медом. Лія почала пити.

— Воно занадто солодке.

— Як і ти, — сказав, а Лія почала сміятись, що аж молоком подавилась.

— Ти серйозно? На мене зараз, мабуть, дивитися боляче.

— Не боляче, — я забрав склянку, — і взагалі, ти завжди красиво виглядаєш. Хвора ти чи ні, все одно красива.

Я сів біля неї та доторкнувся губами до її лоба. А, після подивився на неї.

— Я хочу, щоб ти швидше вилікувалась. Скоро буде ярмарок, а я хочу, щоб ти поїхала зі мною.

— І, що ж продавати будемо?

— Мед.

— І знову про солодке.

— Інших тем немає, — я стенув плечима, а Лія почала сміятись.

— Та, ну, тебе. Теми завжди знайдуться. А, якщо серйозно, то дякую, що ти зараз тут зі мною.

— Завжди з тобою… Особливо, коли ти хворієш.

Я нахилився до неї і ми почали цілуватись. Поцілунок був швидким, бо Лія відсторонилась та подивилась на мене.

— Не боїшся захворіти?

— Я рідко хворію, але ж якщо захворію, будеш мене лікувати.

— Звісно, буду, — відповіла не вагаючись та усміхнулась. Вона подивилась на мене серйозно, — Остапе, знаєш, що я зрозуміла, поки я тут?

— Що?

— Те, що я пропускала просте життя. Без інтернету та соціальних мереж. Життя яскраве, коли дивитись на нього ось так просто очима, а не через об’єктив камери. Щоб сфотографувати та викласти в Інстаграм… Хоча зізнаюсь, тоді на пасіці, можна було б зняти відео та викласти його в соцмережу. Воно б набрало багато лайків та кумедних коментарів.

Я подивився на неї, у її очах дійсно можна було розгледіти, що вона каже серйозно. І в цей момент я зрозумів, що вона й справді змінилась. Тепер не якась Інста-зірка, а проста Лія. Яка живе життям, а не соцмережами.

— І дякую тобі за це, — пошепки додала вона.

В цей момент у хату зайшли дід з бабусею. Бабуся зразу зайшла у кімнату.

— Що тут наша хвора дівчина?

— Молоко тільки що пила, — сказала Лія, — і вже краще себе почуваю.

— А температура?

— Була 37.8. Не сильно впала, але вже краще, — сказав я.

— Це вже добре. Я зараз буду готувати вечерю. Остапе, ти повечеряєш з нами?

— Із задоволенням. Ще й Лію нагодую, — ми почали сміятись в цей момент у кімнату зайшов дід.

— Видно, що хлопець уважний… І закоханий, — додав дід Петро, а я почервонів, а Лія не втрималась та усміхнулась на всі тридцять два зуби.

— Остапчику, приготуй Лії ще малинового чаю, нехай поп’є. І будемо сподіватись, що Лія все ж з нами за столом повечеряє.

За годину ми всі сіли їсти, Лія вийшла до нас, звісно що їй не було добре. Але за столом вона сиділа, жартувала з дідом за розмовою. Дід також розповів про схожу ситуацію з бабусею Дариною. Але бабуся сказала, що не він її лікував, а вона його. Бо дід Петро розповів все з точністю, але навпаки. Ми всі сміялись. А після я пішов вклав Лію спати та залишився на ніч у її кімнаті. Спати ліг на кріслі, яке розкладається. Залишився, щоб знати, що з коханою все буде добре.