Настя й Сева лише встигли відійти від бабусиного дому, коли почули тихі кроки позаду. Обернувшись, вони побачили знайому постать — чоловіка середнього віку з холодним поглядом і суворим обличчям. Його очі блищали, ніби він бачив більше, ніж говорив.
— Ви не мали повертатися, — промовив він, голосом, що не допускав заперечень. — Ця історія — не для ваших вух. Забудьте про джерело, про браслет і про все, що бачили.
Настя відчула, як браслет на руці ніби злегка затремтів.
— Ми маємо право знати правду, — твердо відповіла вона. — І не зупинимося, поки не розкриємо всі таємниці.
Чоловік посміхнувся — холодно і безжально.
— Тоді ви вже вороги. І вороги не мають майбутнього.
Він різко повернувся і пішов у темряву, залишивши після себе відчуття небезпеки, що нависло над селом.
Сева стискав кулаки, дивлячись у його спину.
— Ми мусимо бути готові. Ця боротьба тільки починається.
Настя міцно тримала браслет, відчуваючи, що за ними спостерігають не лише очі ворога, а й невидимі тіні минулого.
Відредаговано: 22.07.2025