Літо кавунового соку
Розділ 3
Записник був старий, з пожовклими сторінками й обкладинкою кольору викушеної кори. Усередині — почерк, прямий, впертий. Почерк хлопця.
1977 рік.
«Її забрали. А я мав мовчати. Але я знав — вона не повинна була повертатись туди...»
Настя ковтнула повітря, як вперше після глибокого занурення.
— Це… про маму?
Сева обережно сів поруч, не порушуючи тиші, що зависла між словами. Він перегортав сторінки, поки Настя читала:
«Вона боялася, що її минуле повернеться. Але я не думав, що так швидко…»
Текст обривався, а далі — фото. Старе, трохи розмите, але на ньому — мама Насті. Зовсім юна. І поруч — хлопець. Темне волосся, трохи нахмурений.
Той самий, якого Настя бачила… на річці. У 2025.
— Невже це він? — прошепотіла вона.
Сева подивився на неї. Його голос був спокійним, але твердим:
— Якщо це правда, тоді ваша історія з мамою переплелась сильніше, ніж ти думаєш.
Вітер перегорнув сторінку сам. І там було нове речення:
«Якщо ти це читаєш — значить, час дізнатись правду. Бо вона почалась не з нас. А з тебе.»
Настя закрила щоденник.
Вперше в житті вона не почувалась просто дитиною з минулим. Вона почувалась героїнею історії, яка щойно почалась.
Відредаговано: 22.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
