Глава 1

Теплий літній вітерець лагідно колихав крони дерев, коли потяг повільно зупинився на київському вокзалі. Сонце вже стояло високо над містом, зігріваючи своїм промінням широкі вулиці, старовинні будинки й сучасні скляні хмарочоси, що здіймалися над горизонтом. Київ жив своїм літнім життям: у парках сміялися діти, біля фонтанів прогулювалися закохані пари, а затишні кав'ярні були наповнені ароматом свіжої випічки та кави.

Саме сюди, після довгої дороги з Англії, приїхала тринадцятирічна Ліна.

Її батьки давно планували відпочинок удвох і вирушили у подорож Європою. Ліні теж пропонували поїхати разом, але вона несподівано відмовилася.

— Я хочу провести літо в бабусі, — впевнено сказала вона. — Мені хочеться побути в Києві.

Батьки лише усміхнулися. Вони знали, як сильно донька любила бабусю, яка жила в одному зі спокійних районів столиці.

Ліна легко зістрибнула зі сходинок вагона й одразу почала озиратися навколо.

Вона була стрункою дівчиною тринадцяти років із довгим хвилястим каштановим волоссям, яке красиво спадало на плечі. Великі карі очі завжди світилися цікавістю, а легка усмішка надавала її обличчю особливого тепла. На ній була світла літня сукня трохи вище колін із ніжним квітковим візерунком, білі кросівки та маленька сумочка через плече. Ліна виглядала сучасно, але водночас дуже ніжно й природно.

— Ліночко! — почувся знайомий голос.

Дівчина одразу помітила бабусю, яка вже поспішала до неї.

— Бабусю!

Вони міцно обійнялися.

— Я так скучила!

— А я ще більше, сонечко моє, — усміхнулася бабуся. — Ну що, готова до найкращого літа?

Ліна засміялася.

— Дуже готова!

Вони сіли в автомобіль і поїхали знайомими київськими вулицями. Вони ще трохи проїхали автомобілем, коли Ніколь усміхнулася й повернулася до онуки.
— Знаєш що? У таку спеку просто необхідно з'їсти морозиво.
Ліна засміялася.
— Я тільки за!
— Тоді спочатку не додому, а в одне дуже класне кафе. Воно тобі точно сподобається.
За кілька хвилин вони припаркувалися біля сучасного кафе з великою літньою терасою. Біля входу росли пальми в декоративних вазонах, а над столиками розкривалися білі парасолі, що рятували гостей від палючого сонця. У повітрі змішувалися аромат свіжозвареної кави, ванілі та фруктових десертів.
Ліна здивовано подивилася на бабусю.
Ніколь зовсім не була схожою на звичайних бабусь. У свої шістдесят років вона мала струнку фігуру, доглянуте світле волосся до плечей і стильну зачіску. На ній були модні світлі широкі штани, легка шовкова блузка кольору айворі, білі кеди та сонцезахисні окуляри відомого бренду. На зап'ясті виблискував сучасний смартгодинник, а через плече висіла елегантна дизайнерська сумочка.
Вона рухалася легко, ніби була років на двадцять молодшою.
— Бабусю... ти така стильна! — усміхнулася Ліна.
Ніколь театрально закотила очі.
— Ліно, ми ж домовлялися ще минулого літа.
— Про що?
— Ніяких «бабусь». Називай мене просто Ніколь.
— Але ти ж моя бабуся...
— І що? Це не означає, що я повинна почуватися старенькою. Я ще збираюся жити яскраво, подорожувати, танцювати й насолоджуватися кожним днем.
Ліна засміялася.
— Добре... Ніколь.
— Оце вже інша справа!
Вони сіли за столик біля самого краю тераси. Легкий вітерець трохи освіжав повітря, хоча спека була такою сильною, що навіть асфальт на дорозі ніби тремтів від гарячого сонця.
До них підійшов офіціант.
— Що будемо замовляти?
— Мені великий полуничний пломбір із полуницею, малиною та шоколадним сиропом, — одразу сказала Ліна.
— А мені фісташкове морозиво з карамеллю та холодний лимонад, — усміхнулася Ніколь.
Коли офіціант пішов, Ліна захоплено озирнулася навколо.
— Тут так красиво... У Києві зовсім інша атмосфера, ніж у Лондоні.
— Саме тому я люблю це місто, — відповіла Ніколь. — Тут кожне літо приносить нові знайомства, нові пригоди й нові історії.
Ліна ще не знала, наскільки пророчими виявляться ці слова. Уже зовсім скоро вона познайомиться з хлопцем, який змусить її серце битися швидше. І тоді її літні канікули перетворяться на справжню історію першого кохання. бульвари, сучасні житлові комплекси, затишні дворики, квітучі клумби й численні парки. Місто ніби дихало літом. Здавалося, що кожен день тут обіцяв нові пригоди.

Ліна навіть не здогадувалася, що зовсім скоро випадкова зустріч у сусідньому дворі переверне весь її світ. Саме цього літа вона вперше по-справжньому закохається. І за це кохання їй доведеться боротися так, як вона ніколи раніше не боролася ні за що. 

Вони ще трохи посиділи в кафе. Час пройшов майже непомітно. Ліна трохи втомилася з дороги, тож разом із бабусею Ніколь вони поїхали після того одразу на квартиру. Помешкання було просторе — три кімнати, велика кухня і світлі вікна, крізь які вже ледь просочувалося м’яке вечірнє сяйво. Квартира стояла в тихому районі, де не було міської метушні, тож тут одразу відчувалися спокій і затишок.

Ніколь була справжньою бізнесвумен: у самому центрі Києва вона мала власний магазин брендового одягу, яким дуже пишалася. Але попри постійну зайнятість, вона завжди знаходила час для Ліни й намагалася оточити її любов'ю, турботою та теплом.

Ліна швидко розклала речі, трохи поговорила з бабусею про день, а потім лягла відпочити. Приємна втома взяла своє майже одразу, і вже за кілька хвилин дівчина міцно спала.

Наступного ранку перші сонячні промені пробилися крізь фіранки, наповнюючи кімнату теплим світлом. Ліна розплющила очі, потягнулася й усміхнулася. Попереду був новий день, а разом із ним — нові можливості, знайомства та пригоди.

Вона ще не знала, що саме сьогодні станеться подія, яка змінить звичний ритм її літніх канікул. 

Швидко поснідавши, Ліна взяла телефон, побажала бабусі гарного дня, сказала їй що трохи прогуляється, і скоро повернеться й вийшла з дому. Теплий літній вітер легко колихав дерева, а місто вже жило своїм звичним ранковим життям. Дівчина ще не здогадувалася, що саме цей день стане початком нової захопливої історії.