Розділ 25

Вже на ранок Зореслава зустріла звичну їй колись тишу, де під боком муркотить Радик, а за вікном співають різноманітні пташки. А ще сонце якого так багато ,падало кольоровими зайчиками на лляне покривало.

«Ось так кожен ранок прокидатися...» — подумала вона.

Раніше дівчина не дозволяла собі довго лежати в ліжку, але цього разу вирішила нарешті потроху знаходити внутрішній спокій, якого так бракувало увесь цей час. Гадала, куди на цей раз пішов Дем'ян, чому він ось так зникає — схоже на її чоловіка, що вечорами йшов. Що він взагалі там робить?

— Так-так-так, добре, підемо знайдемо щось на вечерю.

Дівчина посунула сплячого котика і, заплевши косу, почимчикувала в ліс. Було видно, що тут ніколи ніхто не ходить: багато рослинності, ні однієї стежки і багато всіляких ягід, які вже давно позбирали б.

— Цікаво, наскільки далеко звідси люди? 

— Достатньо далеко.

 — Ти мене налякав, Дем'яне! 

— Я на це і розраховував.

 — Гівнюк... 

— І не боїшся ось так одна ходити? 

— Ти у мене це будеш завжди питати, чи не так? Ні, не страшно. Оскільки я тепер живу тут, то маю дізнатися про кожен куточок. А ти де був?

 — Ось де. 

— Хлопець вийняв обгортку. 

— Це що таке?

 — Візьми і подивися. 

— Ну добре... О, так це хрест! Ти його так швидко зробив? 

— Еге ж! Бачиш, який талант біля тебе стоїть? 

— Ти диви, і витесав як гарно! Зачекай, а як же ти... Зачекай-но, ану покажи свої руки! 

— Навіщо? — хлопець сховав їх за спиною.

 — Покажи!

Дівчина почала витягувати їх, щоб подивитися, — і потім вони опинились настільки близько, наскільки це можливо. Дем'ян звів погляд у її очі. Потім дівчина зробила те, чого й сама не очікувала від себе, але це було для неї неконтрольовано — вона поцілувала його в щоку (добре, що хоч не в губи).

Хлопець завмер, потім спохмурнів. Дівчина, щоб якось викрутитися, дістала його руку з-за спини і взяла долоню в руки, уважно розглядаючи.

— Ти так попік руки... Навіщо? Я б і сама змогла.

Хлопець мовчав. І хоч вона не дивилася на його лице, та відчувала на маківці пропалюючий погляд. Потім хлопець прочистив горло і холодним тоном сказав:

— Я піду, ще чогось, може, назбираю щоб поїсти, якихось запасів. А ти йди додому, вже темніє.

 — Я достатньо назбирала, не хвилюйся. Якщо просто хочеш піти — так і скажи, я зрозумію.

 — Добре. Будь обережна.

Хлопець зник за її спиною, а Зоряна зрозуміла, яку дурницю тільки-но скоїла. Його реакція була гіршою на смак, ніж кров від побоїв чоловіка. Вона розуміла, що скоїла неприпустиме, але тоді у серці зажевріла надія: здалося, ніби в нього теж є якісь почуття...

Вечеря не виходила: доки нарізала зелень, порізала пальця — а все тому, що виглядала у вікно, чи не вертається Дем'ян. За ці години вона встигла знайти мільйони виправдань, але знала, що ні одного не зможе вимовити через хвилювання. А якщо сказати правду, що полюбила, то він точно піде світ за очі від неї. Але, може, він уже й сам здогадався? Це не важко насправді, коли дівчина поруч цілує тебя.

Він так і не прийшов, і цілу ніч Зореслава не спала, думаючи вже йти шукати його, але, звісно, це була дурна ідея — залишалося лише чекати.

— От, Радику, ти мені скажи: навіщо я це зробила? Чи не здуріла?

Кіт лише муркотів, роблячи вигляд, що геть не розуміє сповідей своєї господині. Але він усе розумів — як і кожен котик, просто не міг сказати цього.