Розділ 16

Наступні декілька тижнів все було спокійно, ніяких скандалів, криків та побоїв. Чоловік регулярно дарував квіти, допомагав з господарством і кожен вечір кудись ходив. Їй почало здаватися, що, можливо, хай не любов, то дружба буде між ними, справді найкраще так, аніж спільна ненависть. Одного дня вони поїхали до його батьків у село, там якесь гуляння було. Насправді було весело, вони танцювали і співали всім селом. Потім сиділи в названих батьків за столом, і там Зоряна познайомилася з дівчиною, Марія ніби звати, у неї був синочок Матвій, хороший. Вона чула, як батько питає пошепки у чоловіка, чому він запросив цю дівчину, сказала, що не місце їй за нашим столом. Вона подумала, що, можливо, сім’ї ворогують, але якщо він її сюди запросив, то не просто так. Поспілкувавшись трохи з нею, зрозуміла чому так. Дівчина дуже хороша, на жаль, доля тяжка: сина народила в молодому віці, та батько не визнав своєї дитини, і батьки вигнали її з дому через ганьбу. Як виявилось, чоловік разом із сім’єю допомогли їй раніше, віддавши стару хатину, бо шкода дівчини. Вона й не очікувала, що вони настільки добрі, але все одно бояться, що хтось їх засудить, як за одним столом сидять. Шкода, що так. Марія припала до серця Зореславі і навіть почала сподіватися на подальшу дружбу дівчат.

Коли свято було завершено, всі вирушили роз'їжджатися, дівчина не могла знайти чоловіка, вона ж сама не сяде на коня і не поїде. Почувши його голос, рушила та зупинилася за краєм хати, коли побачила, як чоловік з Матвійком грається - на плечах його катав, а поруч Марія сміється. От їй і спало на думку: а що, якщо це його син? Чи може таке бути, але чому ж тоді...? Раптом з нізвідки взялася названа мати. Підбігла до нього, зняла Матвійка з рук і вдарила чоловіка.

— Ти що таке робиш? — почала вона пошепки. — А як хтось побачить, що тоді про нас подумають?

— Хай думають, що хочуть. Я не винен в цьому.

— Тітко Марусю, вибачте, він ні в чому не винен! — стала на його захист Марія.

— Цить, безсоромна дівка! Тобі мало того, що ми тобі зробили? Так ти ще й далі хочеш щастя мого синочка зруйнувати? А він вже одружений, забудь про нього і більше не наближайся!

— Мамо!

— Цить, кажу, безсоромний! Іди до своєї дружини, а не з другою, кренделі крути! Ти уявляєш, що було б, якби хтось дізнався правду? Ти б до кінця життя ні з ким не одружився, і ми всі на дно пішли б! Іди, кажу, іди!

Почала вона його підштовхувати.Зореслава, щоб не видавати себе, миттю гайнула до воза і сіла там так натурально, ніби й не бігла щойно  швидше за вітер. З-за рогу з'явився нахмурений чоловік.

— Ну що, поїхали?

— Поїхали.

— А ти чого така весела?

— Та не весела я, день хороший був, от і все.

— Угу, кому як.

По дорозі Зореслава думала про те, що почула. Ця новина відкрила перед нею всю шахматну дошку: кожен крок і багато переваг, але чи не підло буде ними скористатися? Це може нашкодити дитині, перш за все. Як правильно вчинити? Доки думала над цим, то помітила щось дивне з боку лісу, так ніби хтось біжить за ними, але не видно нікого. Це, в принципі, можуть бути і духи, і всі на світі. Але вона знала, що це він, його аромат, навіть коли він невидимий, всеодно чути ,то була сосна і мед. Значить, споглядає за нею. Ну-ну, хай бачить, що в неї все ж таки все буде добре. А якщо він на це розраховує? Знову робить ангела з нечестивого.