Розділ 6

Чомусь Демян перестав приходити, і хоч це мало б ощасливити Зореславу, та чомусь їй не вистачало цього надокучливого звабу, так ніби і сама проганяла. І чого б це він мав приходити, проте це його ніколи не турбувало в попередні рази. Може, щось сталося, чи він знайшов собі іншу жертву. Хай собі котиться, думала Зореслава, адже якось і до нього нормально жила, і після теж буде. Їй би, напевно, хотілося допомогти тій дівчині, що потрапила в його пастку, та це як шукати голку в копиці сіна.Тому заспокоювала себе думкою про те, що він просто вирішив здатися і не лізти більше до неї.

День пройшов, як зазвичай, нічого нового, хіба що постійно було відчуття, як хтось з лісу стежить. Це не викликало якогось тваринного страху, проте насторожувало. Він же ж явно не один тут такий. Після того, як зробила всі справи, лягла спати, та місяць, що пробивався крізь віконце, не давав цього зробити. Кажуть, що тяжка робота — це найкраще снодійне, але це насправді не так. Тож дівчина взяла ряднину, щоб завішати шибку, та мабуть, місяць був лише попередженням, адже там, вдалечині, з лісу сунули різні фігури. Вони були схожі на духів, лякаючі, рухалися прямо до неї. Саме тоді думка про раптову втечу сюди стала здаватися немислимо дурнею. Зореслава перевірила, чи закриті двері, завішала всі вікна і сіла в темному куту кімнати, так ніби там ніхто її не знайде.

— Чому вони йдуть сюди?

Тривала тиша, довга і страшна. Можливо, якби хтось був поряд, то було б не так лячно, але вона була одна посеред глибокого лісу. Найближче поселення було за декілька кілометрів звідси. Та й до кого бігти? До тих, від кого так палко виривалася, ніби пташка з клітки, яку забули закрити. Саме зараз спало на думку, а можливо було б добре, якби Демян був тут. Він міг би домовитися з ними або прогнати. А що, як це він винен? А якщо це все його задум, не зміг звабити, то вирішив віддати на розтерзання цим істотам, тіні яких вже бігали навколо хати? Вони стояли і, мабуть, дивилися у зашторені вікна. Цікаво, вони бачать її?

Було настільки страшно, що Зореслава чула відлуння власного серця, так ніби воно вже не в ній, а десь на землі борсається. У вухах стояв сильний пульс та гул. Бабуся колись казала, що це ангели попереджають про небезпеку, і зараз це було цілком виправдано.Раптом серед цього гомону почулося котяче нявкання десь за дверима. Воно ходило туди-сюди. Дівчина переповзла через диван і прислухалася. А якщо це дійсно котик? Може, впустити? Але може, це зовсім інша істота, яка тільки й чекає цього, як вчинити?

Повагаючись, вона вирішила не робити цього. Якщо то зранку, та й кіт посеред дикого лісу — це дивно. Збираючись повернутися до кімнати, зупинилася, почувши, як хтось ледве чутно постукав у двері. Там був жіночий голос:

— Впустіть, прошу вас, тут щось ходить, мені страшно, допоможіть, у мене дитина, прошу вас, допоможіть!

Зореслава не знала, як реагувати. А якщо там дійсно дівчина з дитиною, і їм треба допомога? Але ж вона не дурна — то котик, то дівчина!

— Прошу, можливо, ви знаєте селище неподалік? Я звідти заблукала, а тут ці дивні створіння, вони хочуть забрати мою дитину!

Зореслава вагалася, та таки пішла відчиняти двері — будь-що буде. А якщо там дійсно дівчина? То вона буде звинуватити себе до кінця життя за те, що не допомогла. Спочатку вона відчинила на міліметр, щоб поглянути, але якась сила так штовхнула двері, що та аж відлетіла. Аж в легенях повітря не стало. На порозі стояла красива дівчина з немовлям на руках. Її шкіра була біла, а очі ніби згасли.

— Допоможіть мені! — сказала вона сухими губами. За нею згрупувалися інші люди, чи не люди, вони просто стояли і дивилися. Раптом почувся знайомий голос:

— Не допоможе вона вам, ідіть звідси! Давайте, давайте!Ідіть, ідіть! — почав розганяти натовп руками Демян.

Люди почали йти в ліс, він за ними, але потім зупинився, обернув голову і теж просто дивився в очі Зореслави, ніби хоче щось сказати, але не може, бо не почує. Коли вона закрила двері, то якось усе впало всередині серця, ніби не стало в одну секунду. А ні, воно просто перестало так скажено калатати. Ну і що це було — проносилося в голові. То він їй допоміг чи ні? І хто вони всі такі? Ніч була безсонною.