Літавець

Епіграф

Колись давним-давно, коли світ тільки вчився дихати, Вогонь і Вітер покохали одне одного.
Вогонь прагнув пізнати все живе й земне.
А Вітер літав понад горами й морями.

Вони зустрічалися лише на мить і лише тоді, коли Блискавка розтинала небеса.
І з того поцілунку двох стихій, народився Літавець. Дитина Вогню й Вітру.

Йому були даровані вогняні крила. У його очах палало небо. А в серці жевріло вічне полум'я.

Матір, Вогонь, благословила його теплом. Але, батько, Вітер, прокляв самотністю.
Щоб ніхто не міг вступити в союз з істотою, що впала з Небес. 

Але коли Блискавка доторкнеться зачарованого серця, народиться кохання, сильніше за будь-які прокляття, і пристрасть, гарячіша за все полум'я світу.

Відтоді Літавець ширяє між світами, шукаючи ту єдину, що витримає його дотик і не згорить.

І коли зірка падає з нічного неба, це Літавець зривається з висоти, щоб хоч раз відчути тепло неземної любові, що живе на Землі.

(Уривок з архівів Київської магічної академії, том ІІІ: Про стихійників небесного вогню)

 

 
 
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше