Глава 18. Аріадна.

Вартова міряла свою кімнату кроками, мотаючись туди-сюди, мов фурія, та обурливо змахувала руками:

– Ні! Це просто нечувано! – Аріадна пирхнула, різко розвернулась та пішла в інший бік. – Просто нечувано! 

Лад сидів на стільці та стежив очима за сестрою.

– Ти останні декілька годин це повторюєш.

– Звісно, повторюю! А тобі, наче все одно!

– Ну, самі винні. Я казав, що по голівці нас не погладять за те, що ми привели Івана туди, де він працював.

Виразні очі Аріадни запалали хіба не на всю кімнату:

– Але ж не сил нас лишати! На дві доби, Ладе! На дві доби! А там туман, до речі, поки ми тут сидимо і не можемо нічого вдіяти. Не розумію я твого спокою, – вона знову розвернулася та подалась в інший бік.

– Аріадно, вгамуйся, Іван сходить до Іринея і дізнається, що йому відомо. Може й про туман щось з’ясує, в будь-якому випадку вартові не залишаться осторонь.

Вона зупинилася напроти побратима:

– Ти зараз серйозно? Вважаєш, що Іван, в якого ще навіть рани цілком не загоїлись, зможе впоратися з туманом і розговорити Іринея? Та він і розмовляти зі Степовим не захоче. Не збагну, як "Коло долі" могло доручити це Івану?! – Аріадна вкотре вирушила у своє навколосвітнє по власній кімнаті.

– Я вважаю, що Колу видніше, кому і яке завдання давати. А от щодо тебе, здається мені, не через те ти так нервуєш. Мабуть, причина в тому, що з Олексою не вдалося договорити? – Лад хитро усміхнувся. – Що, важлива розмова? Принаймні, по тобі це було помітно, ти навіть зблідла якоїсь миті. Хоч не лапу та серце перевертень запропонував?

Аріадна злісно зиркнула, схопила подушку й жбурнула нею в побратима:

– Годі шкіритися, Ладе! Аж ніяк не смішно! – вона дістала мобільний та вкотре перевірила, чи не надійшло повідомлення від Олекси. Як не крути, однак Лад мав рацію, "Коло долі" зовсім невчасно повернуло їх, дійсно перервавши важливу розмову. Найбільше Аріадну хвилювала клятва, яку дав Рудий стосовно тієї невгамовної Оксани. Вартова так і не встигла запитати, що буде, коли порушити її. Звичайно, як тільки змогла вона зателефонувала Олексі та пояснила, що відбулося, проте розмовляти про щось інше точно було вже не на часі. Перевертень пообіцяв пильнувати туман і знайти Іринея, про що обов'язково сказати їй. Однак поки Олекса мовчав, тож Аріадна ще дужче нервувала. Якщо Рудий не вистежить міжвимірну химеру, Іван точно з цим не впорається. 

– Ех, а я вже думав, що погуляю на весіллі одного з наймогутніших перевертнів і вартової "Кола долі". До речі, ти ж знаєш, що вони обирають одного партнера на все життя? А ще я чув, що у деяких зграй до серйозних стосунків не можна мати інтимних зв'язків, особливо, якщо партнер – не є перевертнем. Я, звісно, сумніваюся, що в сучасному житті таке збереглося, та й Олекса – не схожий на цнотливого, але май на увазі, що у вовкулак можуть бути свої особливості.

У Аріадни похололо у спині, вартова й не замислювалася, що вона може не підійти Олексі в такому сенсі, хоча… нащо про це взагалі зараз розмірковувати? Жінка помотала головою:

– Вгамуй свою фантазію, Ладе, ми з Олексою навіть не зустрічаємося, а ти нас вже до ліжка кладеш та під вінець відряджаєш.

Побратим підвів руки:

– Я просто ділюся тим, що мені відомо.

Несподівано у двері постукали:

– Заходь, Іване. 

За мить на порозі з'явився вартовий разом з Марією.

– Вибач, що турбуємо, хотів запитати, чи можна про вас Іринею щось говорити? Раз він такий невловний та недовірливий, може, коли почує про тебе чи Лада, не тікатиме?

– Він і так не тікатиме, але ти спробуй ще його знайди. Було б простіше, якби Олекса це зробив, та... поки мовчить.

– Слухай, ми теж не ликом шиті, знайдемо, – Івану явно не сподобалася невіра Аріадни. 

Вона це помітила, але проігнорувала. А ще помітила, що Марія і досі скоса на неї зиркала, намагаючись не видавати на обличчі зайвих емоцій. Не вистачало тільки Аріадні її безпідставних образ.

– Гаразд. Спробуйте коло його будинку зачекати, рано чи пізно повинен же він повернутися до себе додому. І, будь ласка, обережно. Особливо в разі, якщо помітите десь той туман. Не варто геройствувати, краще тримайтеся від небезпек якнайдалі.

– Добре, матусю, обіцяю не запізнюватися і не розмовляти з незнайомцями, – Іван з посмішкою дивився на Аріадну, іронізуючи над її застереженнями.

– Геть тоді звідси! І тримайте мене в курсі всіх подій.

Іван з Марією зникли за дверима, від чого вартова ще дужче рознервувалася. Вона знову поглянула на мобільний і глибоко зітхнула, розуміючи, що бовкнула дурню, адже без магії не зможе зв'язатися з Іваном, мобільного ж у нього поки не було. А Коло навряд чи дозволить скористатись його можливостями.

За всіма своїми бентежними думками Аріадна не помітила, як на неї дивився Лад:

– Що?

Чоловік примружився:

– Звідки ти знала, що за дверима саме Іван?

Аріадна знизала плечима: