Без назви

«Клянуся Всемогутнім Богом, що, ставши британським громадянином, я буду істинно вірною Її Величності королеві Єлизаветі Другій…»

Колись дуже давно я присягала на вірність королеві Англії саме такими словами. Не пам’ятаю, чи сформувалася на той момент моя безмежна повага до цієї жінки. Скоріше за все — так. Але сьогодні не про це.

Her Majesty the Queen. Її Величність королева. Багато хто з нас не пам’ятає іншого словосполучення — ті, кому менше сімдесяти, народилися за її правління. Ми просто не знаємо, як буває інакше. Як вимовити «Його Величність король»? Язик не повертається. Спостерігаю з учорашнього дня, як плутаються у словах ведучі BBC, і навіть не дивуюся.

Ми, звісно, звикнемо, перебудуємося, «тиждень‑другий — і все владнається», як співається в одній відомій пісні, але поки що дуже дивно. Сумно. Перехожі, за відчуттями, навіть дивляться одне на одного інакше — з розумінням і запитанням водночас. Як далі?

Ні, йдучи, вона не залишила нас без нагляду. «Корона переходить непомітно й миттєво», каже закон. У нас знову є король, просто в нас більше немає Її.

Сьогодні на офісній кухні розговорилися з колегою про те, як багато нам доведеться змінювати. Назви всіх міністерств і кожної поштової скриньки. Та що там скриньки — самі поштові марки? Королева була всюди, у всьому, в кожному аспекті нашого життя — не тиснучи, а просто присутня. Хоч би своїм зображенням на монетах і банкнотах у наших гаманцях. Тихенько. «Знаходячи радість у служінні своєму народові».

З учорашнього дня мене втішають, нагадуючи, що їй, між іншим, було дев’яносто шість. Все ж таки вік. Розумію, але особисто я думаю, що померла вона не від старості, а від самотності. Мені здається, що в них із нещодавно померлим принцом Філіпом був незвичайно міцний шлюб. Подружжя монархів прийнято називати словом «консорт», один із варіантів перекладу — «корабель супроводу». Він мені подобається найбільше, бо якщо буквально, то подружжя «служить консортами» при монархах. Не можу сказати, що принц Філіп уособлював приклад служіння — швидше бунтарства, про це багато написано: і про його норовливий характер, і про поведінку… але також і про міцну дружбу з королевою, і про те, як сильно вона його любила. Пам’ятаєте фото, що облетіло весь світ — її самотню згорблену постать у порожній каплиці на його похороні? Трон — справа самотня, а без «корабля супроводу» тим паче.

Я не знаю, чим завершити цю нотатку, і чи лондонська вона взагалі. Яке відношення мають ці слова до лондонських вулиць? Це радше про безсмертя душі й про любов, але промовчати сьогодні було б неможливо. Тим більше, що на Англійському троні тепер монарх, історія кохання якого переписала королівський протокол і підручники. Цим і закінчу.

Le Roi est mort, vive le Roi!

09.09.2022