Глава 5. Прем'єра «Вінні-Пуха», яка пішла не за планом: Як Льолік, Болік і «Чомучки» стали економічними експертами

Після тріумфального успіху під час тихої години Льолік і Болік відчули себе справжніми королями педагогіки. Наступним пунктом грандіозного культурного плану була виїзна екскурсія.

План був бездоганним: завантажити двадцять два малюки в яскраво-жовтий автобус, доїхати до міського кінотеатру «Зірка», розсадити дітей у м'які крісла та дві години дивитися новий барвистий блокбастер про пригодницького ведмедика Вінні-Пуха, який шукає мед. Навіть кумедні маркери на обличчях вихователів трохи змили перед виїздом, хоча легкий піратський відтінок на щоках Льолика все ж залишився.

Поїздка в автобусі минула під хорове виконання пісеньки про веселого ведмедика, яку діти чомусь співали на мотив військового маршу. Льолік і Болік сиділи попереду, задоволено попиваючи каву з термоса і передчуваючи спокійний кіносеанс, де можна буде хоч трохи подрімати під дитячий мультик.

Кінотеатр зустрінув їх густим ароматом попкорну та напівтемрявою залу. Діти оперативно зайняли цілий ряд, забивши підлокітники пачками з кукурудзою. Льолік і Болік влаштувалися на сусідніх місцях з боків, готуючись до милого видовища про мед і бджіл.

На величезному екрані загорівся світловий промінь. Зазвучала урочиста, дещо нагнітаюча музика. Замість товстенького жовтого ведмедика з горщиком на екрані з'явився кремезний чоловік у суворому сірому костюмі, який тримав у руках графік падіння ВВП якоїсь східноєвропейської країни, а на фоні красувався складний запис: «Макроекономічні ризики та інфляційні очікування у транзитивній економіці: аналіз ринку цінних паперів».

У залі запала абсолютна, тиша.

Кіномеханік у своїй будці, мабуть, переплутав бобіни чи просто вирішив, що сьогодні сеанс для дорослих фінансистів. Льолік ледь не подавився попкорном. Болік повільно зняв окуляри, протер їх, але на екрані нічого не змінилося — чоловік у костюмі почав розповідати про ставки рефінансування Центрального банку.

— Слухай, — шепнув Льолік, бліднучи. — А де ж П'ятачок? Де мед?

— Здається, П'ятачок інвестував у державні облігації і прогорів, — трагічно прошепотів Болік.

Вихователі вже хотіли бігти до виходу і влаштовувати бунт у кінобудці, але раптом з другого ряду пролунав дзвінкий, зацікавлений голос Професора Максимчика:

— Дядя Льолік, а чому цей дядько у краватці каже, що ліквідність знизилася? Це тому, що він усю воду у свій бетон теж додав?

Увесь клас «Чомучок» миттєво прикував погляди до екрана. Фільм про економіку раптово став найцікавішим шоу в їхньому житті.

— Подивіться на його обличчя! — заверещав Сашко у каструлі (яку він, звісно ж, узяв із собою і тримав на колінах). — Він же вкрай злий, бо акції заводу шпалер упали на два відсотки! Я ж казав, треба було купувати єдинорогів, а не акції!

— Ти нічого не розумієш у бізнесі, Сашку! — підключилася дівчинка Маша, жменяма поїдаючи попкорн. — Він просто неправильно диверсифікує свій портфель. Якби він вклав у ляльки Лол, його компанія давно б процвітала!

На екрані тим часом з'явився графік інфляції, що стрімко повз угору, нагадуючи гірську вершину.

Один із малюків з третього ряду авторитетно заявив на весь зал:

— О, дивіться! Це наша каша «Дружба» у вигляді графіку! Вона теж спочатку піднімається, а потім падає на підлогу!

Льолік і Болік сиділи, затамувавши дихання. Двадцять два п'ятирічні експерти з ринкової економіки коментували кожен слайд із такою серйозністю, ніби засідали в Раді міністрів та директорів. Коли оратор на екрані заговорив про «структурні реформи та податкові пільги для малого бізнесу», Професор Максимчик обурено замахав рученятами:

— Які податки?! А де ж мед для Вінні-Пуха?! Ми вимагаємо повернення ведмедя! Хто з'їв його ліквідність?!

Протягом сорока хвилин діти сиділи настільки захоплено, що жодна дитина не встала з місця, не кинула попкорном у сусіда і не спробувала розібрати крісло на запчастини. Вони слухали про державний борг так уважно, ніби це була казка про дракона, який стереже скарби.

Коли фільм закінчився і на екрані з'явилися титри з переліком спонсорів та офшорних зон, у залі бурно зааплодували. Сашко навіть свиснув від задоволення.

У цей момент двері кінозалу відчинилися, і в проході з блідим обличчям з'явився адміністратор кінотеатру разом із переляканим кіномеханіком. Вони очікували побачити розгромлений зал, плачучих дітей і розкиданий попкорн.

Натомість вони побачили двадцять двоє малюків, які серйозно обговорювали курси валют, і двох вихователів, що витирали сльози від сміху.

— Ви... ви як? — заікаючись, спитав адміністратор. — Ми випадково поставили бізнес-форум для інвесторів замість дитячого мультика! Ми готові повернути гроші!

— Не треба повертати гроші! — гордо підняв руку Льолік, встаючи з крісла. — Це була найкраща лекція з фінансової грамотності в історії нашого садочка. Діти тепер знають про ризики більше, ніж мій сусід по дачі, який інвестував у солоні огірки своєї тещі!

Коли автобус повертався назад до садочка, діти всю дорогу обговорювали, як вони відкриють власний банк та магазин з продажу пластиліну та гумових курок. Завідувачка зустріла їх біля воріт з блокнотом у руках.

— Ну як сходили на Вінні-Пуха? — усміхнулася вона.

— Чудово, Маріє Іванівно! — бадьоро відповів Болік, поправляючи піратські вуса. — Мед ми не знайшли, але інвестиційний портфель групи тепер повністю оптимізовано. Готуйтеся, наступного тижня вимагатимемо підвищення зарплати у цукерках!