розділ 18

Деяка рівновага

Прекрасна діва дивилася на імператора із захопленням та вдячністю. Інші прекрасні діви, за вирахуванням трьох, дивилися з цікавістю і трохи замріяно, мабуть, уявляли себе на місці подруги. А ось «мерзенний спокусник», який не вміє тримати язика за зубами, виглядав розгублено і незадоволено. Одружуватися йому явно не хотілося, про що він і повідомив, трохи подумавши.

Ромул похитав головою і тихенько висловився про виховання нинішньої молоді. Обвів поглядом усіх присутніх, трохи подивився на незадоволеного татуся спокусника і посміхнувся.

Батька нещасного базікала, в принципі, зрозуміти можна було. Діва не була ні багатою, ні особливо знатною, та й краса її була сумнівною, тому що не було кому її підкреслити і розкрити, а сама елана робити це явно не вміла.

Ще Ромул достеменно знав, що бідна знечещена діва встигла вже втішитися не в одних обіймах. Просто втішники були досить розумні, щоб про це мовчати. От і доведеться за всіх розплачуватися базікалу.

— Ви не бажаєте одружитися з цією дівчиною? — перепитав імператор, обдарувавши балакуна зацікавленим поглядом.

Молодий чоловік підтвердив, що не бажає. Ще й обізвав дівчину занепалою жінкою.

Батько смикнувся, ніби збирався відважити спадкоємцю ляпаса, але залишився на місці, не ризикнувши дратувати численну варту, яка теж була в цій залі. А Ромул похитав головою.

— Що ж, — сказав задумливо. — Змусити вас я не можу. Але й кидати без допомоги нещасну дівчину, яка перебуває під моїм захистом, чию репутацію ви розтоптали, я теж не збираюся. А після ваших хвалькуватих розмов бажаючі на ній одружитися з'являться, тільки якщо у неї буде досить багатий посаг.

Імператор задумливо пом'яв підборіддя і підбадьорливе посміхнувся блідій дурепі, мабуть, щойно усвідомила, що з такою підмоченою репутацією в неї справді мало шансів вийти заміж. Навіть літні вдівці, що ледве зводять кінці з кінцями, остерігатимуться.

— Ну, що ж. Якщо ви не маєте наміру виконувати мій наказ… — Ромул обдарував хлопця недобрим поглядом. — Я вважаю це непокорою та небажанням бути моїм підданим. Ні, титул, дарований вашому прадіду за заслуги, я відбирати не буду. Він чесно заслужений. А ось острів Яйце, мабуть, поверну до скарбниці. Його вашому прадіду подарували по душевній доброті, просто щоб титул не був порожній. Ваш дід, як і ваш батько, на жаль, нічого не зробили для того, щоб перетворити цей острів на свої землі. Там немає ні родинного будинку, ні захисту… власне, з останніх чуток, у вас там взагалі пірати розвелися. Тож землі вам все одно не потрібні.

Тато картинно схопився за серце. Схоже, одразу зрозумів, що без клаптика скелястої землі його титул важитиме не більше, ніж куплений якимсь вульгарним купчиком. І якщо купець більшість балакучих ротів хоча б грошима заткне, зуміє забезпечити дочок гідним для вигідного заміжжя приданим, а там ще й землі прикупить, щоб спадкоємець міг з гордістю називати ці володіння своїм ім'ям, то у не дуже успішного дворянчика, який навіть не зумів дослужитися до скільки-небудь гідного офіцерського звання, шансів не перетворитися на посміховисько немає.

— Схоже, ви забули, що острів Яйце — частина власних земель імператора, — задумливо сказав Ромул. — Або не розумієте, що імператор може відібрати землі навіть у прима, якщо буде доведена його провина в замаху, зраді або чомусь кидаючому тінь на ім’я роду. Свої ж землі імператор може відібрати просто за непокору та небажання ці землі любити.

«Гидкий спокусник» поплескав очима і обернувся до тата, ніби сподівався, що той зараз розсміяється і скаже, що синочку переживати нема про що, тато зараз все владнає, а імператор взагалі жартує.

Батько обдарував сина поглядом, що обіцяв усі земні кари, якщо недоумок зараз не впаде на коліна перед дурною куркою, не назве її любов'ю всього свого життя і не попросить у Ромула її руки.

Синок чи не зрозумів, що хотів сказати тато. Чи вирішив, що краще бути без острова, ніж із такою дружиною. Але замість того, щоб кинутися виправляти ситуацію, вирішив її ще й посилити — гордо задер підборіддя і зневажливо посміхнувся.

— Ім'я позбавлю! — загарчав нещасний батько, який не бачив усмішки, але, мабуть, про неї здогадався. — З маєтку вижену! Віддам матросом на перший ліпший корабель!

Молодий чоловік подивився на нього зі зворушливим подивом.

— Але ж вона…

Що спокусник збирався сказати про "дівчину своєї мрії" Ромул вже не дізнався. Бо татко не витримав, рвонув уперед, схопив дитятко за грудки і поволок до прекрасної діви, шепочучи на вухо щось таке, що молодик став блідим-блідим. Красуня їхньому наближенню не зраділа, але вибору у неї особливого не було, тому вона видавила з себе посмішку.

Ромул, вислухавши нарешті прохання віддати руку і серце цієї прекрасної діви, посміхнувся, із задоволенням віддав і задумливо сказав:

— Сподіваюся, я незабаром не дізнаюся, що це трепетне створіння ображає чоловік.

Що буде, якщо дізнається, імператор говорити не став, але спокусника явно перекосило, а його тато штовхнув сина по гомілці, мабуть боячись, що без нагадування він знову почне говорити, що не треба.

— Так, і за здоров'ям цієї діви я стежитиму, почуваюся її батьком, — заявив Ромул, встаючи з малого трону.

Щасливого нареченого знову штовхнули, а наречена зблідла ще більше, схоже, зрозумівши, що її й отруїти можуть, якщо захочуть. Щоправда, тепер було сподівання, що злякаються гніву імператора.

Інші діви теж все чудово зрозуміли і зашепотілися, напевно обговорюючи, чи варто вдале заміжжя ризику померти молодою та красивою.

Ромул був певен, що не варто. Але в дів, швидше за все, знайшлися аргументи на користь заміжжя, і до вечора, мабуть, у нього на столі з'являться скарги на чергових спокусників.

— Хоч частини позбудуся, — пробурмотів Ромул, виходячи з зали.

До нього відразу ж підійшов молодий вартовий, якого відправили старші в якості посильного. Він витягнувся в струну і урочисто повідомив, що на імператора там чекають. Де там і хто чекає, говорити не став. І Ромул зрозумів, що вартові, мабуть, не зуміли самостійно вирішити, чи варто робити таємницю з того, що чекає, чи ні. Зате напевно оточили цього чекаючого потрійним кільцем і завмерли, схопившись за рукояті мечів.