розділ 4

Старий добрий друг

Іноді, для того щоб отримати купу проблем, достатньо всього лише піддатися пориву, зробити необдуманий вчинок, сплутати занепокоєння з бажанням зірвати хоч на комусь злість. А якщо один плутає, а друга робить, проблеми будуть обов'язково. І справитися з ними буде непросто. Тому що кожен на іншого розсердився не безпідставно і не вважає за потрібне визнавати свою провину.

А тим більше не визнають вину два маги. Один — надмірно юний і самовпевнений, обдарований блокатором дару. А другий — почувається надто старим, і бажає розважитися, поспостерігавши за метаннями молодого Велівери.

Ось так і вийшло, що Ліїн образилася і почала чекати того моменту, коли чоловік це помітить і все зрозуміє. А Юміл у свою чергу став уперто вдавати, що все гаразд, лише зрідка пропалюючи вбивчим поглядом Валада. І всі розумні люди намагалися без потреби до капітана Велівера не підходити, зате нерозумні продовжували розпалювати в ньому ненависть до себе. І одним із цих нерозумних людей був той самий юний маг, який і став першопричиною всього.

— Ви не маєте права так чинити! — гордо заявив він, вкотре вискакуючи з-за кущів і трусячи рукою з браслетом.

Велівера глянув на нього з великим сумнівом, а потім вкрадливо поцікавився:

— На що я не маю права?

— Я благородна людина, маг! Ви повинні негайно зняти цю штуку! — Шляхетний маг продемонстрував браслет. — Перепросити! І виділити корабель мені та друзям, щоб нас доставили додому.

— Корабель виділити? — здивувався такому невимовному нахабству Юміл. — Добре, — сказав ласкаво-ласкаво.

Погано його знаючий молодик почав посміхатися.

— Я обов'язково виділю вам корабель. Але тільки після того, як ви виплатите компенсацію за піратство у моїх водах.

— Ви забрали наші кораблі, — нагадав молодик, переходячи з обвинувачуючого тону на діловий. — Цього цілком достатньо…

— Що ви, кораблі, це не компенсація. Це приз, який ми чесно виграли у битві. Та й не вистачило б цих розвалин. За вказівкою імператора, виданого позаминулого століття, тільки за напад на мою дружину вас слід негайно повісити і вимагати з вашої родини весь її річний дохід. А у вашого батька, наскільки мені відомо, дохід дуже непоганий. Щоправда, втручати його в наші справи я не хочу, як і вішати вас. Тож розплачуватися вам доведеться самостійно. У зв'язку з чим ваш річний дохід дорівнює доходу найталановитішого пірата в історії. А то був Бір Ламарка. І, якщо вірити тій самій історії, дохід у нього був більший, ніж у вашого батька. Потрібно подивитися в архівах, щоб уточнити, наскільки.

Юнак витріщився на Юміла, не бажаючи вірити своїм вухам.

— Далі, — спокійно продовжив Змій, обдарувавши співрозмовника холодною усмішкою. — Вам слід розплатитися за шкоду, заподіяну купцям, яким був обіцяний мій захист. І які, завдяки вашим діям, втратили товари, та й моральні збитки отримали відчутні. А так, як я точно не знаю, на які кораблі нападали ви, а на які не ви, вам доведеться платити всім. Правда, тут я можу вас трохи втішити, думаю, багато хто погодиться обміняти плату на послуги мага. І я дозволю вам їх надавати. Під наглядом, правда, щоб ви дурниць не наробили, зробивши ситуацію ще гіршою.

Мітлаш заплескав очима, не знайшовшися з тим, що б заперечити.

— Ще ви мені винні за навчання, — заявив Юміл після паузи. — Сумно, що саме мені доводиться пояснювати вам такі прості речі. Погані у вас були вчителі. Потрібно написати вашому батьку про це. А то раптом йому вже набридли ваші витівки, і він вирішив виховати спадкоємця з когось із синів ваших сестер. Не можна, щоб він зробив ту саму помилку і знову довірив навчання цим вчителям.

Мітлаш завмер, як громом уражений. Схоже, досі йому не спадало на думку, що він не настільки незамінний в якості спадкоємця батьківських земель. І те, що займатися землеробством йому зовсім не хотілося, чомусь не втішило.

Велівера, помилувавшись його обличчям, задоволено кивнув і насамкінець нагадав, що якщо хлопець не хоче залишитися на острові на самоті, краще йому далеко від людей не відходити. А то он уже дошки для ремонту привезли. Морячки їх зараз прилаштують туди, де без них ніяк, і поведуть кораблі до доків. Всі інші вирушать слідом, тому що побиті кораблі потребують нагляду та захисту від штормів та інших негараздів.

Мітлаш зачаровано кивнув головою. Він усе ще обмірковував думку про можливість заміни спадкоємця батьківських земель.

А Юміл хмикнув і пішов, залишивши молодика розмірковувати. Можливо, подумавши, він навіть дещо зрозуміє. Хоча на це сподіватися не доводилося. Швидше знайде собі чергове виправдання і знову прийде кричати, що хтось на щось не має права.

— Ідіот, — пробурмотів Велівера.

Відійшовши від Мітлаша кроків на сто, Юміл виявив, що Ліїн сидить на перевернутому човні, закинувши голову і слухаючи те, що каже височенний блондин, котрий виходжує перед нею. Її вчитель, як він сам представився. Який не посоромився сходити з нею в храм, щоб нареченою вважалася.

— Зараза, — пробурмотів Змій, старанно дивлячись на море.

І він навіть розумів, що в ситуації, коли дружина не бажає розмовляти з ним, зате демонстративно гуляє берегом з людиною, якій начебто перестала довіряти, частково він винен сам. Знав же, що Ліїн зовсім не Мітлаш і упиратися у своїх помилках не стане. Так ні ж, захотілося впевнитись і нагадати, щоб точно не стала. А вона взяла і образилась. І цей Валад з'явився так не вчасно.

— Вчитель… — пробурмотів Юміл, коли Ліїн, махнувши рукою, схопилася і кудись пішла вздовж берега, а блондин подався слідом.

І Юмілу дуже захотілося піти за ними, просто щоб не залишати їх наодинці. Але це було б дуже смішно. І виглядав би він не краще, ніж ревнивий чоловік похилого віку з п'єси, що тягаєся слідом за дружиною в магазин з капелюшками, бо там за прилавком стояв гарний юнак з добре підвішеним язиком.

Щоправда, Валад зовсім не молодик, він набагато гірший. Один із тих людей, що носять у собі божественне втілення. І коли Юміл бачив це втілення востаннє, воно було невисоким темноволосим чоловіком, довгоносим і клаповухим. Дещо навіть смішним. І старим, як здавалося тодішньому десятирічному Юмілу.