23 (2)

А потім був бал. Ліїн танцювала, найбільше зі Змієм, який загадково посміхався і напрочуд багато мовчав. Ні зловтішатися над імператрицею не намагався, ні підбадьорювати молоду дружину.

Імператор сидів на черговому підвищенні, цього разу в кріслі, і сумно дивився у зал. Імператриця пішла в коло під звучання «Легкого вітерця» з головним придворним магом, який, мабуть, був сміливим чоловіком.

Мелана скільки могла, стежила за Каяром, щоб він чогось не випив по неуважності. Тому що нетверезий Каяр і тверезий Каяр, це два різні чоловіки. Другий хоча б слухається, а першого вивести із зали і, разом із дружиною, довести до корабля, що чекає, могло б стати проблемою. Він би шумів, згадував про те, що чоловік і здатний за себе постояти, а потім взагалі міг вплутатися в дуель і залишити бідну дружину молодою і красивою вдовою, знову спадкоємицею. І коли цю пару нарешті відвели, Мелана від полегшення напилася замість Каяра і мало сама не затіяла дуель з якимось недоумком, що настільки погано тримався на ногах, що звалився від найменшого поштовху.

І, можливо, дуель відбулася б, якби не підійшла імператриця і заявила, що Мелана теж може вирушати у вигнання, тому що набридла і пристойні придворні красуні не можуть обіцяти відтяти чоловічу гідність кавалеру.

— Я вас усіх розжену, — похмуро пообіцяла Найкраща з елана наостанок, з чим пішла.

Кадмія Ловарі, яка не знала про її плани, стояла за плечем, точніше, за спинкою крісла імператора і з тривогою спостерігала за сином. Якби була її воля, вона б його відправила кудись подалі від палацу, не чекаючи закінчення балу. Разом із Каяром. Але репутація у Юміла була невідповідна. Це Каяр міг злякатися і вислизнути від небезпеки, а Юміл упертий баран, про що всі знають, і від небезпек він не бігає, воліє їх долати і перемагати. А якщо раптом побіжить, це виглядатиме дуже підозріло. Тому у вигнання він від'їжджатиме поважно, благородно і неспішно, під зубний скрегіт Кращої з елана.

І чого вона так у хлопця вчепилася?

Може, підозрює страшне? Раптом хтось нашептав їй про пристрасне кохання між молодим Маленом і його охоронцем? Мало що люди вигадають. А між імператором та Юмілом, якщо сильно захотіти, можна знайти схожість. Вони ж родичі, хоч і далекі.

Кадмія зітхнула і помацала мочку вуха, наказавши спостерігачам не розслаблятися. Тому що з відбуттям Каяра можливі неприємності не зникли.

***

На подив Кадмії нічого ні з ким із наречених так і не трапилося. Дівчата потанцювали, помилувалися у вікно на вогняних птахів, що злітали над палацом, отримали свої кошики з шовком і кольоровими нитками, щоб шили і вишивали першу пелюшку для майбутньої дитини, і розійшлися, відведені пильними матронами. За дівчатами та матронами за кілька кроків йшли вартові у повному бойовому обладунку, і обов'язковий маг, нібито щоб перевірити кімнату для наречених на прокляття. Так що ні в кого так і не виникло шаленого бажання перехопити дорогою чужу дружину.

Чоловіки, як належить, вдали, що дівчата нікуди поки не пішли, випили по келиху густого старого вина, витіювато один одного привітали і навіть зіграли в карти. І лише потім стали по одному розходитися. У потрібні кімнати їх вели ті самі матрони, а варта старанно вдавала, що просто ходить тут, а не супроводжує чоловіка, здатного вбити сотню ворогів за раз.

Гості, нарешті позбавлені молодят, яким так чи інакше слід було приділяти увагу, полегшено видихнули і почали веселитися набагато щиріше. І тільки Кадія похмуро думала про тих, кого слід було вигнати з палацу. І розуміла, що, незважаючи на всі зусилля, свято знову не вийшло і не принесло очікуваного задоволення. І вона знову відчувала себе четвертою донькою старого прима, що примудрився промотати навіть той невеликий статок, який йому залишили предки, котрі теж не надто вміли поводитися з грошима, і тепер скаржився на життя, на те, що земля на його островах неродюча, риби навколо мало, рибалки і селяни ліниві, зате розбійники та пірати, навпаки, зайве роботящі. А ще боги йому так і не дали сина. Навіть в останньому шлюбі знову народилося дівчисько, хоча її матінку він брав із сім'ї, де народжувалися суцільно сини, а дочки були дуже великою рідкістю. І тепер цій дівчинці треба десь знайти посаг. Бо інакше цю худу здихонь із блідим гостроносим личком і клоччям замість волосся ніхто заміж не візьме. А здихонь взяла і вирішила стати дружиною самого імператора, щоб поставити цього жалюгідного старого на те місце, на яке він заслуговує.

І стала, не побоялася.

Ось тільки з того часу так жодного разу себе щасливою і не відчула. Натомість відчувала, що її десь обдурили. Точніше, точно знала, що обдурили. Чиясь там невинність, нехай навіть принесена в жертву, не та цінність, заради якої роздають імператорів. А тоді вона була молода, дурна і вірила в різні казки.

***

Ліїн роздратовано подивилася в дзеркало, повернула на місце рукав шовкової сорочки, що сповзав з плеча, і ледве втрималася від того, щоб вигнати до демонів сонну служницю, що розчісувала молодій елана волосся з таким виглядом і так повільно, ніби збиралася це робити до самого ранку.

— Та годі вже, — не витримала Ліїн, коли сповзати почав другий рукав.

Сорочка взагалі була дивна. Нічого здатного вразити уяву чоловіка у ній не було. Звичайна довга нічна сорочка просто з шовку і з широким коміром, через який рукави і сповзали по черзі. А вони й так були довгі, до середини кисті.

У такій сорочці добре блукати стародавнім замком, розкинувши руки і загадково підвиваючи. Точно за привид приймуть. Головне, не забути нанести на обличчя тальк. А сорочку для першої шлюбної ночі Ліїн уявляла дещо інакше. Хоча б схожою на ті, які колись сором'язливо розглядала з дівчатами на малюнках в одному магазинчику одягу на замовлення. І тут на тобі, не наречена, а привид.

Служниця ще кілька разів провела гребінцем по волоссю, потім церемонно довела Ліїн до здоровенного ліжка, допомогла лягти, розправила сорочку, накрила зверху простирадлом, потім легкою вовняною ковдрою, потім вишитим незабудками покривалом, після чого нарешті відкланялася.