розділ 20

Про коней з квітами, негайне одруження, зляканих вразливих дівчат і настрій імператриці

Найкраща з елана розривалася між задоволенням, злістю та бажанням на все плюнути та відправитись жити на безлюдному острові. Ну, чи на вершині якоїсь гори.

Ні, наречені завжди доставляли якісь проблеми. І це бувало навіть цікаво. То всі кидалися в погоню за юною дівою, котру чи викрали, чи вона сама втекла виходити заміж за когось невідповідного. То хтось нове любовне зілля винаходив, а його через недогляд випивала служниця. То чиясь бідна родичка розповідала по секрету всім поспіль, що саме вона і є та сама спадкоємиця незліченних багатств, заради якої й примчали до палацу більшість холостяків, а потім, коли щасливий чоловік дізнавався правду, спалахував грандіозний скандал. І не придушиш хитру дружину, бо цю красуню особисто імператор заміж видавав і йому раптова смерть тимчасової доньки навряд чи сподобається.

Але завжди це були поодинокі випадки за все свято, а тут діви як з ланцюга, зірвалися. Одна ночами бродила на самоті, поки її хтось не замкнув наодинці з чоловіком. Хто, з'ясовували досі, бо Льонок клялася, що довела подружку до кімнати, а потім чомусь знепритомніла. І, як на зло, лікар виявив, що дівчина справді надихалася якоїсь присипляючої гидоти. А розпитувати у присутності менталіста імператор заборонив, пославшись на підкуп із боку претендентів на наречених. І навіть розповів дружині по секрету, що ця спляча красуня одна зі спадкоємиць  і її дивну реакцію на слово «спадкоємиця» на раз прорахує навіть сопливий учень, не кажучи вже про майстра.

Та й сенс щось з'ясовувати? Весілля це в жодному разі не скасує.

Друга наречена взагалі напилася і влаштувала такий скандал, що тепер її тільки й лишилося відправити додому до батьків. Що давно б зробили, якби імператор не посміявся з ситуації і не заявив, що знає, кого можна покарати такою чарівною дружиною. Не дарма він дівчині вино підносив.

Третя ледь не викинула через вікно якогось надмірно наполегливого кавалера, хоча до цього здавалася дівчиною вихованою і цілеспрямованою. Щоправда, зробила вона це, попередньо завівши його в порожню кімнату, а після демонстрації магічної сили ще й розреготалася, а потім спитала, чи ризикне він продовжувати так само. Кавалер сказав, що ризикне, за що був битий і кинутий валятися на підлозі. А першу медичну допомогу довелося надавати служниці, яка вчасно сховалася за кріслом і чула цей чудовий обмін люб'язностями. І дурна дівчина була впевнена, що там кохання, причому велике. Та ще й з обох боків.

І тільки одна дівчина Кадію порадувала, зумівши за такий короткий час знайти молодого чоловіка, який просив її руки за всіма правилами.

***

У коней цього дня теж настрій був такий собі. Спочатку їх довго не годували, чекаючи наречених із яблуками. Мабуть, боялися, що ситі коні ті фрукти їсти не стануть. А наречені мало, що запізнилися, то ще й загубили половину яблук по дорозі.

Потім цим дівчатам настелили покривал на лужку навпроти стайні і притягли туди ж цілі оберемки квітів. І мерзенні дівчата, замість того, щоб віддати запашне різнотрав'я голодним коням, стали виплітати з нього якусь гидоту.

— Ой, стебло від троянди! — здивувалася Волошка, витягаючи це стебло з купи абияк навалених квіточок.

— Нічого, — розгублено озвалася Мальва. — Там має бути ще кропива та шпильки. Щороку бувають. Традиція. Іноді їх ще й сонним зіллям змащують.

Наречені, що ворушили оберемки у пошуках квітів посимпатичніше, переглянулися і стали їх перебирати набагато обережніше. І з цією обережністю плетіння вінків затягувалося настільки, що їм навіть помічниць виділили — молодих недосвідчених служниць, які поки не знали, що в цей день краще рідше траплятися будь-кому на очі. Щоправда, зі служницями теж поділилися відомостями про кропиву та шпильки, тому справа не дуже прискорилася.

Перегони через недоплетені вінки теж запізнювалися. Глядачі нудьгували, з тугою згадували кинуті заради цього заходу справи, а потім стали по одному та групами кудись іти, а потім повертатися.

Багато хто ходив милуватися нареченими, що плетуть вінки. Дехто вирішував якісь свої справи. А дехто Іллер, приїхав напередодні у щасливій впевненості, що дозволу матінки однієї з наречених достатньо для того, щоб просити і отримати її руку у імператора, і дізнався, що запізнився всього на один день. Тепер він вів дуже цікаву розмову з приємним співрозмовником. Місце, щоправда, було таке собі — молоді люди сиділи на перевернутій поїлці для коней. Зате вино було чудове, і тема для розмови була обрана майстерно.

— Це все та дівка, — казав чудовий співрозмовник. — Цього щасливчика зараз охороняє половина нічних вовків палацу, до нього не дібратись. Але якщо спіймати дівку, притиснути до стіни, розпитати, довести, що все підлаштовано, а потім урочисто оголосити, що готовий одружитися з коханою, незважаючи на її заплямовану честь… Наша імператриця ласа на казочки, їй напевно сподобається.

Іллер, що витратив купу часу і грошей на вмовляння дурної, як риба сплюта, що кидається на білу ганчірочку, причеплену на гачок, матусі багатої спадкоємиці, підбадьорився і приготувався здійснити подвиг в ім'я любові до тієї, кого він у вічі не бачив. А приємний співрозмовник задоволено посміхався і ділився планом з вилову мерзенних дівчат, що лізуть, куди не просили. І план цей Іллеру видавався ідеальним і дуже простим у виконанні.

Головне ж відокремити дівчину від натовпу, а там її схопити буде нескладно. Не чоловік же. І навіть не маг, приємний співрозмовник спеціально дізнавався.

***

Ще кілька настільки ж приємних співрозмовників проблему ловлі іншої дівчини, з якою збиралися лише чемно поговорити під наглядом менталіста, обговорювали під старим дубом, оточивши його всілякими захистами від підслуховування. І виходило, що дівчина та не дурна, від подружок досі не відходила, а навіть якщо відходила, то недалеко. І з усього виходило, що шанс був лише один — ловити дівчину в розарії, влаштувавши там засідку з вечора. Тому що зранку її з подружкою приведуть під охороною і нікого стороннього в розарій не пустять. Подружка, звичайно, була тією ще проблемою, але ж вони не ходитимуть скрізь разом. Троянди там різних сортів, і нарізати треба всіх бодай по одній. А значить, дівчата розійдуться, щоб не витрачати на цю дурницю надто багато часу.