11 (4)

Передчуття капітану Велівері не збрехали.

До міста компанія доїхала вже після обіду, причому, незважаючи на заперечення все того ж капітана, Мелана вирішила зупинитися в трактирі, що трапився по дорозі, і поїсти. Вона була впевнена, що година відпочинку нічого не вирішить. Зате люди, нарешті діставшись корабля, не попадають з коней, як стиглі груші з дерев.

Їв душечка Юміл із звірячим виразом обличчя, зате їв багато й переважно м'ясо. Мелана навіть розчулилася і заявила, що якщо чоловік вимагає м'яса, значить, чоловік практично здоровий, незважаючи на те, що фізіономія досі бліда і трохи з прозеленню.

Містом кавалькада промчала, як на пожежу.

А в порту на них чекав сюрприз — там зібрався натовп стражників, чотири маги голосно лаялися на причалі, і здавалося, вони ось-ось вчепляться один одному в бороди. Якийсь товстенький і лисенький тип намагався перекричати магів і щось скомандувати стражникам, але ті були хлопці розумні і до розлючених магів підходити не бажали, тому вдавали, що нічого не чують, а якщо й чують — не розуміють.

Вихід із порту перекрив ланцюжок кораблів. Кораблі були різні, навіть парочка дрібних і старих рибальських човнів там затесалася, тому цей ланцюжок виглядав швидше безглуздо, ніж жахливо.

— Добре, що вони не мають прибережної варти, — пробурчала Мелана.

— Варта знає, що за корабель «Гордість Ловарі» і вплутуватися б не стала, — озвався Айдек.

А капітан Велівера роздратовано на обох подивився і, рішуче зіскочивши з коня, пішов до товстуна. Інші поспішили за ним, навіть Ліїн, хоч і не дуже розуміла навіщо.

— Що тут відбувається? — спитав Велівера таким тоном, що товстун миттєво замовк і навіть трохи присів.

Потім він схаменувся, спробував зробити незворушний вигляд, струсив невидиму порошинку з рукава і гнівно гаркнув:

— Піратів ловимо, невже не бачите? Ідіть і не заважайте!

— Професіоналам, — ледь чутно додав Айдек, і Мелана хихикнула.

На неї з однаковим несхваленням подивилися і товстун, і душечка Юміл.

— Яких піратів? — запитав Велівера.

— Та нам повідомили, що цей корабель… — почав відповідати товстун, а потім до нього мабуть дійшло, що розмовляє він з людиною молодшою, ніж сам, що одягнена ця людина в пошарпаний одяг, та ще й явно з чужого плеча, судячи з висячої мішком сорочки. Що взагалі не повинен відповідати на провокаційні запитання різних волоцюг, тож гаркнув: — Пішов геть, поки батогів не одержав!

— Що?! — в однаковій тональності спитали Велівера та Мелана.

— Батогів? — життєрадісно перепитав Айдек і засміявся.

На нього всі здивовано подивилися, навіть маги перестали сперечатися, а Айдек ляснув долонями по стегнах і запропонував:

— Ну спробуй. Навіть цікаво, що після цього лишиться від твого міста.

— Мені погрожує якийсь дикун? — здивувався товстун, а потім, зірвавшись на високу ноту, велів: — Закувати їх усіх.

— Хм, — зловісно сказав душечка Юміл і вишкірився як голодний вовк. — Пірати? Закувати? Ти ідіот?

Від магів відокремився високий і худий, як жердина, чоловік. Швидко підбіг до товстуна і щось зашепотів йому у вухо.

— Точно? — перепитав він, блідніючи так, ніби хотів позмагатися з Веливерою у хворобливості зовнішнього вигляду.

— Точно, — ще зловісніше додав капітан і знову вишкірився, хоча напевно не почув, що товстуну сказали. — Я так розумію, якийсь бовдур вирішив, що назвати один із кораблів Крилатого флоту піратським буде дуже весело. Інші недоумки збіглися в порт, перекрили вихід із нього і спробували потрапити на корабель. Але їх туди не пустив захист. А Марк, він у нас взагалі добряк, не наважився без мого наказу розносити в тріски цей безглуздий заслін, ваш порт, та й частину міста. Хоча за інструкціями, вже мав це робити. Будь-хто, хто перешкоджає кораблям Крилатого флоту, стає ворогом імператора. А жаліти ворогів не слід.

— На борту цього корабля ті самі срібні пластини, — скрипучим голосом сказав худий маг.

— Я знаю, — не став сперечатися з очевидним Велівера, маг, мабуть, в аурах і випромінюваній речами силі розбирався дуже непогано. — Ми їх забрали з корабля, котрий втопили в Озерному краю. Сподіваюся, ви розумієте, що знищувати ці пластини мають фахівці, які це вміють робити?

Маг кивнув головою.

— Добре, — похмуро мовив капітан. — Нас через ці пластини переслідували друзі потоплених. А може, й конкуренти. Втім, різниці між контрабандистами, які не гидують перевезенням темних речей, та іншими так само не гидливими контрабандистами особисто я не бачу. А може, там і пірати також були. А ви їм, схоже, допомогти намагаєтесь.

Маг похитав головою і посміхнувся Веливері лагідно-лагідно.

Натомість товстуна капітанська промова не пройняла. Він підскочив, приосанився і заявив:

— До чого зухвалі волоцюги пішли. Про Крилатий флот говорити не соромляться.

Велівера похмуро посміхнувся, дістав свій блокатор і продемонстрував недовірливому співрозмовнику.

Той трохи повитріщався на підвіску, потім поморгав, а потім знову зблід.

— Сподіваюся, це не ви допомогли тим типам, які вдарили мене по голові та намагалися викрасти? — лагідно спитав капітан, безбожно перекручуючи події.

Товстун похитав головою і відступив на крок.

— Зараз же заберіть це неподобство! — наказав Велівера і широко махнув рукою.

Через цей жест під визначення «неподобства» потрапив ланцюжок різноманітних кораблів, що перекривав прохід у затоку, судна, що мирно стояли біля причалів, частина стражників, маги і навіть сам товстун. Але його це не збентежило, і він швидко-швидко закивав, ніби боявся, що людина, яка зуміла продемонструвати якийсь доказ своєї приналежності до Крилатого флоту, передумає і накаже все спалити.

— За мною! — наказав Велівера і впевнено пішов до «Гордості Ловарі».

Товстун почав сполошено бігати серед стражників, наче когось шукав, і вимагати негайно притягнути до нього того дурня. Капітан же зійшов на корабель, дочекався, поки супутники зроблять те саме. Звелів Марку, що стояв біля борту, знову підняти захист. Якось дошкутильгав до своєї каюти, хоча сходами не полетів стрімголов тільки завдяки Айдеку, котрий вчасно притримав за лікоть. А там буквально звалився на підлогу, подивився на Мелану великими очима і заявив: