Глава 58

Львів вкотре не відпустив мене. Коли була готова все кинути і поїхати в село, в яке вже якось і не тягнуло, зателефонувала Зоряна. Почувши мій заплаканий голос, вона схвильовано запитала, що сталося. Не зважаючи на мої запевнення, що все добре і протести, вона швидко приїхала і забрала мене з вокзалу. І тоді, сидячи на її світлій кухні і випиваючи, я розповіла їй усе. 

Не ту історію, яка була правдивою для усіх окрім мене, а ту справжню, де я, задрипане дівчисько приїхало з села, щоб знайти себе у великому місті. Я розповіла, як раз по раз наражалася на неприємності, про те як пролила на Ярослава гарячий чай, а потім про те, як наштовхнулася на його машину. Я розказала, і про усну домовленість, і про підписаний нами контракт. У відповідь я не побачила в її очах чи жестах насмішки, чи зневаги, лише розуміння та підтримку. Я була їй невимовно вдячна за це. За мудрі поради і тимчасовий прихисток. 

Я жила в Зоряни поки не знайшла роботу. Але і після того, як я з'їхала ми багато спілкувалися. За цей час ми стали найкращими друзями. Я більше не намагалася дізнатися, що з Ярославом. Бо навіть самі спогади про нього викликали в мене хвилю запханої подалі образи і огиди до себе.

Я відчувала як змінилася внутрішньо, тож і світ довкола мене зазнав сильних змін. Ніхто більше не бачив у мені жертву, на яку можна накинутися, зневажати, чи розповідати, як я маю жити. Але моє серце залишалося закритим, бо там все ще була відкрита рана, яка вперто не загоювалася. Час від часу відкривалася, щоб мучити мене ще дужче. Та це не означало, що в мене був брак прихильників, тільки тепер, всі вони грали за моїми правилами. 

І яке ж було моє здивування, коли схвильована Зоря раптово зателефонувала просто серед тижня і запропонувала терміново зустрітися. 

—  Тобі потрібно вступати!

—  Але ж…

—  Ніяких “але”. Не важливо, що у вас сталося в минулому, але ти, в будь-якому разі, заслуговуєш на це. 

—  Я не можу…

—  Це заради твого майбутнього!

Всередині раптово здійнялися всі забуті мрії і бажання. Вихором почали кружляти і битися на зовні.

—  Але як я можу прийняти це від нього? Та ще й після того, в якому становищі опинилася?

—  Це не має значення. Нічого не має значення, окрім тебе! Ти ж заслужила на це, після всього, що ти пережила. Про Ярослава забудь! Тим паче, що тобі не доведеться з ним пересікатися. 

—  Думаєш?

—  Знаю! Краще готуйся до вступу! Перед тобою тепер відкривається новий широкий світ, безліч можливостей. І ніколи не варто відкидати такий шанс!

— Може ти й права. Дякую, ти і справді найкраща подруга і просто чудова людина. Дякую, що ти в мене є! Без тебе, я б просто повернулася в село. 

—  І яке в тебе там було б майбутнє?

—  Та й сама знаю, що ніякого!

—  І все ж таки, добре, що я тоді зателефонувала тобі, як серцем чула, що треба!  Та знаєш я маю ще одну новину, сьогодні я звільнилася.

—  Ого, навіть не знаю, що на це сказати. 

—  Після того, як Ярослав залишив компанію, там стало нестерпно працювати. Клієнтів нема, зарплатню урізали, та й довкола самі лише срачі та розбірки. Не в таку компанію я йшла працювати. 

—  Мені, дуже шкода, що ти змушена покинути улюблену роботу.   

—  Та ти не переймайся, бо я нарешті втілю давню мрію. Пам'ятаєш, як я хотіла відкрити йога-студію, але ніяк не наважувалася, а тепер зрештою зможу зробити це, бо тут вже, як то кажуть без варіантів.

—  Ти справді зробиш це?

—  А схоже на те що я жартую? Можемо до речі випити за це.

—  А як же фінансова сторона? —  з подивом запитала в щасливої подруги.

—  Думаєш я настільки дурна, що маючи мрію не робила жодних заощаджень? Звісно, що я весь цей час відкладала якусь частину з зарплатні. Скажу тобі як подрузі, візьми це на замітку. В тебе завжди мають бути вільні гроші, іншими словами заначка, про яку й ти сама забудеш, аж до моменту поки тобі ці гроші конче не знадобляться. Або ж прийде час для здійснення мрії, як ось в мене. —  Вона щиро розсміялася.  

Порада Зоряни здалась мені дуже корисною. Особливо з моїм життєвим досвідом. Але здивувало дещо інше:

— А як же графічний дизайн? — запитала.

— Буду брати лише цікаві мені проєкти на фрілансі, і тільки тоді коли буде для цього бажання.

— Тоді я дуже рада за тебе! Це ж ти надихнула мене піти в цей напрям.

— Ти завжди можеш розраховувати на мою допомогу, і не тільки з графічним дизайном, — запевнила подруга.

— Дякую, я вже це зрозуміла. Я дуже рада що ми познайомились з тобою.  

Поки Зоряна замовляла нам вино і радилася з офіціантом, я впівока глянула на телефон. Вкотре телефонував Ярослав. Коли екран погас, я взяла телефон до рук, і додала його номер в чорний список.  

                    Далі буде…