Глава 40

Після нашого поцілунку, я не мав, і не знав, що сказати Лілі. А що тут скажеш, коли всі слова світу замінила пристрасть, і бажання. А я хотів цього, боже як я хотів продовження того поцілунку. Здається нікого і нічого солодшого за її губи ніколи не існувало ні в одному паралельному всесвіті. 

Я ледве стримався, щоб не вимагати і не просити про продовження. Хоча тіло не слухалося, та я врешті відсторонився. І можу я себе скільки завгодно переконувати, що то просто в мене довгий час нікого не було, та я добре усвідомлював, що тоді я хотів саме Лілю, і навіть після всього цього не порозуміння, я не припиняв думати про неї, і про закритий купальник, який вона купила навмисно, щоб приховати своє, як виявилося прекрасне тіло. Але нічого вона не приховала, і все я побачив. І її звабливі принади, і обтікаючі випуклості, й ідеальні вигини. Боже, яка ж вона зваблива.

Але зараз мусив думати про інше. Про Мирослава який мав вийти з відпустки, і приступити до роботи, яку він як виявилося виконував абияк.

І що я мав робити з ним, після всього, що я дізнався, і того, що можу дізнатися ще?

В Карпатах, де ми щороку проводили конференції, і куди зазвичай їздив Мирослав я отримав як думав перший, але насправді навіть не знаю який за рахунком дзвіночок. І я почав копати, і отримав навіть більше ніж очікував. На рецепції готелю, я попросив, звісно ж не безкоштовно, пригадати, що тут відбувалося минулого року. І в якому ж я був шоці, дізнавшись, що головною для Мирослава була зовсім не конференція, а розваги потім. А я ще дивувався, що вже кілька років ми не знаходимо нових партнерів, і навіть замовлень не має, на що власне і була розрахована дана конференція. Зате він влаштовував шикарні вечірки, за кошт компанії скликав своїх друзів і навіть замовляв дівчат. Чому ж я потім дивувався, чому рахунки за подібні івенти зростають з разу в раз. Бо я бовдур сліпо довіряв, і навіть не запитував ні про що. Бо м Мирослав, що довгі роки звався моїм другом, сам вішав мені на вуха лапшу, і брехав як лише хотів.

Треба ще буде поговорити з Лілею, щодо тих її слів, про те, що він чіплявся до неї. Але поки не був готовий до цього, бо моє тіло і нутро якось не правильно реагувало на неї. Як тільки но я бачив її, мозок вимикався, і все моє єство тягнулося до дівчини. Але це бажання важко назвати хіттю, скоріше я прагнув бути поруч, допомогти, чи вберегти. Та мабуть, бути поруч і як собака чи навіть котик виконувати всі її прохання і примхи. Та дівчина не була примхливою, а це її бажання вчитися та постійне самовдосконалення і старання нагнати все упущене в її житті було дуже захоплюючим. Ліля справді цілеспрямована дівчина, і всього досягне якщо лише забажає, якщо просто не зупиниться. А я допоможу чим зможу, та немає в її житті місця для такої зіпсованої грошима та іншими спокусами людини як я. Я ніколи не дам волю почуттям, щоб не змусити її знову плакати, і щоб вона зрештою стала щасливою, з тим, хто по справжньому гідний цієї прекрасної та тендітної квітки, цієї квітучої Лілеї.