Глава 31

Продовження вечора було не менш розкішним ніж початок. Але Ярослав більше не посміхався, здавалося, що після розмови з Мирославом той геть втратив інтерес, до того, що відбувається довкола. Якийсь час він безпристрасно свердлив поглядом Світлану, аж поки вона не помітила цього погляду. І вони один за одним вийшли з зали, мабуть, щоб поговорити. Я хотіла вийти з ними, але мене зупинила рука Мирослава, що лягла мені на коліно. Чомусь вона опинилася занадто високо, але він заговорив, і я теж вдала, що не помічаю.

—  Люба, дай їм час, хай поговорять. Ця стерва вкотре насолила шефу, тож думаю, що цей раз їй так все не минеться.

—  А що ж сталося? —  нічого не підозрюючи запитала.

—  Не хвилюйся, нічого такого, щоб не зміг залагодити Ярик з його зв'язками та фінансами.

—  І все ж, ви скажете мені що діється, я думаю, що якщо Ярослав мій хлопець, то я маю право знати.

Рука Мирослава, стиснулася на моїй нозі, потім він послабив хватку, і злегка погладив ногу, певно тильною стороною руки.

—  Заберіть руку, негайно, що ви собі дозволяєте?

—  Ти можеш звертатися до мене на ти, —  і він глянув мені в очі, а потім наблизився ще ближче.

—  Ми обоє знаємо, що ти не його дівчина, все це фікція. І ніщо нам не заважає приємно провести ніч.

—  Думаю, Ярослав погодився б зі мною, що це не ваша справа, —  і я все ж скинула його руку, хоча при цьому мало не перекинула келих з вином, і привернула кілька зацікавлених поглядів.

—  А ти примхлива дівчина, але це не надовго. 

Я встала, і намагаючись чемно себе поводити, і йти не надто швидко, щоб ніхто нічого не запідозрив, вийшла у світлий хол. Де в кутку і знайшла Ярослава, що не приховуючись кипів гнівом, і якусь незвично розгублену Світлану. Вони бурхливо щось обговорювали, але я вчула лише шматок речення, перш ніж розмова скінчилася, бо  стукіт підборів видав мою присутність.

—  Вибачте, що завадила, я просто хотіла подихати повітрям.

—  А, це ти? —  Розсіяно глянув на мене Ярослав. Добре, що ти тут. Ми їдемо до дому. На сьогодні вистачить з мене пригод.

—  Але чи ввічливо буде поїхати так?

—  Мирослав, щось вигадає.

І він витяг з кишені телефон, і набрав коротке смс. На диво увесь цей час Світлана не зронила й слова.

—  Можемо йти, —  сказав надмірно голосно Ярослав.

—  Повір мені, це сталося до того, як відбулася та розмова. Я була чесною з тобою. 

—  Не думай, що я знову, ще хоч колись повірю тобі. —  Сказав чоловік повертаючись до неї спиною, і за руку виводячи мене просто в прохолоду вечора.

—  Постій тут, я знайду нашого водія.

І справді вже за п'ять хвилин під'їхало наше авто, де позаду сидів Ярослав.

—  Що сталося? —  запитала я коли ми вже достатньо від'їхали від місця, де відбулася вечірка. 

—  Світлана злила скандал з вашою бійкою!

—  Але це ж так схоже на неї. Ти все ще дивуєшся її вибрикам?

—  Проблема не в тому. Я думав ми домовилися.

—  Все буде добре?

—  Так, звісно, просто кілька тижнів уникай неприємностей, і шум вляжеться.

—  А ти чим засмучена? Ти коли вийшла з зали, на тобі обличчя не було.

— Ми…

—  А знаєш, ти, мабуть, мала слушність, стосовно того, щоб відправити кудись Свєтку. Думаю буде правильно відправити її в Київ. —  І він важко зітхаючи потер очі.

—  Я так втомився. Добре, що ми раніше їдемо додому.

А в мене більше так і не відкрився рот, щоб сказати, про інцидент з Мирославом. Йому й так проблем вистачало.

***

Наступного ранку, я прокинулася пізно, і спустившись на кухню чітко зрозуміла, що в будинку залишилася сама. В умивальнику стояла склянка від соку, а на столі  неторкана яєчня. Мені хотілося думати про те, що її готували для мене. Але скоріше просто Ярослав не встиг поснідати. Але в мене теж було купа роботи, і окрім прибирання я мала сьогодні ше відвідати вперше курси англійської. Шкода, що я не маю нормального доступу в інтернет. Може сьогодні попросити, щоб мені Ярослав позичив свій ноут? —  подумала, а ще було б краще піти шукати роботу. Не можна всю дорогу сидіти на шиї в Ярослава.

Але від відчуття того, що я належу сама собі, що будинок в моєму розпорядженні в середині приємно закоротило. А може ванну спочатку прийняти? Часу вдосталь, і  сподіваюся, що цього разу буде без неприємних інцидентів.