Глава 16

Вечір був і справді чудовим, і все у ньому було ідеальним. Простір заповнювали аромати дорогих парфумів, приємних і не дуже. Стукіт підборів змішаних з тихим дзеленчанням келихів, шепотом, сміхом і навіть реготом. Довкола сяяло сотні ламп і лампочок, що по особливому підкреслювали витонченість і відтіняли вроду і розкіш жіночої статі. Все це перемішувалося з блиском святкових вбрань, посмішок, і натовпом від бажаючих привітатися, або познайомитися. Така атмосфера створювала приємний гомін, що налаштовував на святковий настрій, і навіть таки трохи п'янив.  

Але в якийсь момент, я відчула, що святковість всередині змінюється на паніку. Мені стало затісно під прицілом такої зацікавленості, що була для мене геть незвичною. Хвилин за десять цієї ніким не розділеної уваги, бо, як на зло,  винуватець, і мій супровідник кудись терміново відійшов. А ще запевняв, що то не на довго. Я відчула як нестерпно, палають щоки, і здавалося, усі погляди спрямовані на мене. В горлі пересохло, почало нудити і злегка пішла обертом голова. Тому глибоко вдихнувши і швидко обвівши поглядом розкішне приміщення, я знайшла непримітний куточок, і обережно відійшла, спробувавши стати непомітною. І справді якийсь час мене ніхто не турбував. Потім, ніби з під землі зявився Ярослав, хоч і ненадовго, але я знову відчула себе у безпеці, і спробувала розслабитися. Ми пройшлися залом, і мабуть, помітивши мою знервованість, запитав, як я. На що збрехала, що все просто чудово, і цей вечір просто чарівний. Але настав час його промови, і залишивши мене саму він вийшов на невеличку, мабуть, спеціально облаштовану сцену. Він говорив, і я разом з усіма присутніми   з захопленням, і навіть якимось збудженням, чи то навіть, жадобою до його щирості уважно слухала його. Бо все сказане ним торкало мене до глибини душі. Можу заприсягтися власною душею, що кожне сказане ним слово йшло з глибини серця. Він турбувався про компанію, людей що працювали з ним, і у відповідь на це усвідомлення, всередині мене стало тепло і затишно. І мені хотілося ділитися цим затишком. А може все ж це алкоголь так впливає? Я і забула рахувати скільки випила. Офіціанти уважно слідкували, щоб мій келих не порожнів. 

Відразу по завершенню промови і оплесків, заграла жива музика, і посміхаючись Ярослав підійшов, щоб запросити мене на танець.

—  Але я не вмію, —  чесно зізналася.

—  Тобі нічого робити не доведеться, просто довірся мені.

І я ніби підтверджуючи, що довіряю йому вклала свою долоню в його.

Він вивів мене на середину зали, де вже танцювали кілька пар, і ще кілька ставали до танцю разом з нами.

—  Я поведу, а ти головне не пручайся, пливи, так би мовити, за течією.

Я хитнула головою, і він повів мене, спочатку я танцювала як кам'яна брила, але зрештою вловила ритм рухів, і стало куди простіше.

Я змогла видихнути, і вже добре контролюючи рухи, сказала те що мала б сказати відразу, але ніяк не знаходила моменту.

—  Сьогодні чудовий вечір, і твоя промова така… Щира, здається, ти готувався до цього вечора дуже довго.

—  Якщо чесно, я геть забув за неї через купу іншого не менш важливого клопоту. А щодо промови, вона просто була сердечна, бо я справді так вважаю. Те чим я займаюся дуже важливо для мене, і є люди за яких я відповідаю. Тому все дуже серйозно.

Одна мелодія змінювалася іншою, і всі були готові до наступного танцю, а мені захотілося на свіже повітря.

—  Мені потрібно на вулицю! — Ярослав чепурно взяв мене під руку, але насправді боячись, що мені погано, добряче схопився за неї і вивів мене на освітлену терасу.

—  Перед промовою я помітив твою стурбованість? З тобою все добре? 

—  Так, все чудово, просто я трохи стомилася, і здається захмеліла.

—  Знаєш, якщо чесно ти дуже гарна сьогодні, і гості весь вечір лиш про тебе й говорять.

—  Справді? А це ж перша вечірка в моєму житті.

Я відчула прохолоду вітру, що обдував, яку не відчула відразу через розжареність, власного тіла. Майже інстинктивно схрестила руки, щоб не випускати тепло.

—  Давай зайдемо, якщо ти змерзла!

—  Та це просто вітер, а від танців я трохи того.

—  Тоді одягни мій, —  і він зняв піджак і накинув на мої голі плечі. —  То це справді твоя перша вечірка?

—  Так! Моя мати довгий час хворіла, і так сталося, що саме тоді я була підлітком, і всі веселощі пропустила. Ніяких дискотек, туристичних походів з однокласниками, і навіть вищої освіти.

—  А що зараз твоя мама, їй вже краще?

—  Сподіваюся, що так! Принаймні вона вже не мучиться. Вона померла кілька місяців тому.

—  Це дуже сумно! — Він хотів торкнутися моєї руки, але зачепив піджак і він сповзав по плечах. А хапаючи його, Ярославу довелося зробити крок вперед. Тепер він стояв занадто близько, дивився просто в мої очі, аж поки не торкнувся своїми руками моїх губ. Спочатку поцілунок був дуже чуттєвим, але за мить я відчула як його руки легко обійняли мене, і ніжні губи стали торкатися моїх вже по іншому. Була в ньому і ніжність, і наполегливість, і бажання. Я відчула, як його руки погладжують мої плечі, і торкаються волосся, що розсипалося кучерями по спині. Опускаються нижче, і як тонко шарудить матерія сукні та піджака під його руками. А в животі зявився невідомий спазм, але чому ж він був до сказу приємним? Чому я не могла розплющити очі, чи відірвати свої вуста від його, а натомість сміливо відповідала на цю гру губ.

Я нізащо б не відірвалася від цієї насолоди, якби не стукнули двері, сповіщаючи що ми не самі. 

Я намагалася вирватися з цупких обіймів Ярослава, бо нас спалював ненависницький погляд його дружини, і ще дві пари очей її подруг, що дивилися на мене зверхньо, і я під цими поглядами почувалася, мов хробак. А Ярослав і не думав мене відпускати, він лише стиснув мене міцніше, та і здається, руки опустив нижче по талії.

— На вулиці прохолодно, чи не так? —  запитала мене його колишня, імені якої я ніяк не могла пригадати.