7

Легка музика, смачні страви й приємна розмова — це все сприяло зниженню напруги, що лягла на плечі Камелії.

Дівчина з нетерпінням чекала.

Олексій, немов відчув стан квіточки. Чоловік підвівся зі свого стільця й підійшов до неї. Він повільно опустився на одне коліно та взяв до рук маленьку долоньку, всього на мить притис до губ і зазирнув красуні у вічі.

— На небі мільярди зірок, але моя тут. Переді мною найяскравіша зоря — ніжна Камелія, що повернула світло моїй душі та склала розбите серце докупи, неначе пазл. Ціле життя — мить, мов вічність до зустрічі з тобою. Мій шлях був нелегким, але я не жалкував, бо він привів до найсвітлішого сонячного промінчика. Навколо мене тисячі облич, але лише одне я завжди шукатиму в темряві... Ти — мій дім, моє світло, що прогнало пітьму з глибин розтерзаної душі. Ти — моя дорога, яку я шукав занадто довго. Ти — вогонь, що не пече, а зігріває, даруючи наземні відчуття... Я бажаю загубитися у твоїх руках, захистити й вберегти від усіх небезпек. Побудувати для тебе тиху гавань, де завжди буде штиль... Прогнати морок і розфарбувати твоє життя у яскраві барви... Зі мною буде важко, але я все ж запитаю. Камеліє, ти вийдеш за мене заміж? — блакитні очі горіли, в них застигло благання.

— Навіщо запитувати, якщо відповідь тобі добре відома? Я вже давно твоя і нізащо не відпущу. Ти забрав моє серце, мов трофей. Воно твоє. Назавжди. Я буду з тобою до кінця і навіть більше...

— І ти не боїшся, що... — Олексій не закінчив, бо не зміг.

Камелія знала про що говорив чоловік. Він хотів повернутися туди, де літають залізні пташки, скидаючи свої смертоносні жала. Туди, де бруд і кров гартують характер. Туди, звідки не повернувся її власний батько.

Та Олексій не міг інакше. Не міг дивитися на сльози жінок та страх дітей. Мав повернутися до лав тих, хто бореться з ордою. Ворог підступний. Його мерзенна пика не зупиниться ні перед чим, доки не отримає гідну відсіч.

— Що б не чекало нас у майбутньому, ми маємо теперішнє й минуле. Я підтримаю, терпляче чекатиму на твоє повернення — не на щиті, а зі щитом в руках. Молитимуся за тебе й благатиму в долі захисту. Ти — мій захисник, моє щастя, мій лицар. Я не зраджу, не проміняю твою посмішку, блиск небесних очей, доторк сильних рук та стук гарячого серця... Я кохаю тебе — і це назавжди.

Дівчина обійняла молодика за шию й притулилася чолом до його лоба. Доленосне рішення було прийнято.

***Післямова***

Олексій прокинувся від жахливого кошмару. Йому наснилися стерв'ятники, що накинулись на рідну землю, знищуючи все живе. Та це був не сон — реальність.

— Коханий, — поруч заворушилася молода жінка. — Знову...

Чоловік розгублено кивнув.

— Ти ж пам'ятаєш, що це — в минулому?  — Камелія лагідно торкнулася його напружених плечей, ласкаво провела кінчиками пальців по спині. — Ти й твої побратими вистояли. Ви прогнали ворога, повернувши мир у наш багатостраждальний край. Згинули всі наші воріженьки, як роса на сонці. Віднині ми маємо власну, незалежну країну. Ви подарували нам мирне небо й світле сьогодення. Наша дитина матиме майбутнє... Завдяки вам ми вистояли.

— Але ж скільком побратимам довелося навіки спочити? Скільки життів скалічено... І заради чого? Хто поверне їх? Хто пояснить дітям, де їх батьки? Хто поверне серце матері, що втратила сина? Кому це було потрібно? Чому ми?

Камелія поклала голову на плече Олексія й промовила тихо-тихо, але впевнено.

— Бо ми — світло, яке темрява завжди намагатиметься поглинути. Втім, програє. Адже істинне світло ніколи не зникне з лиця землі. Воно знищить усіх бісів й прожене найстрашнішу пітьму. Перемога була, є і буде лише за світлом...

Від авторки

Ця історія присвячена нашим захисникам, що поклали своє життя на вівтар свободи. Пам'ятаємо кожного!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!

Плейлист
1.БЕZ ОБМЕЖЕНЬ - БЕЗ НЕЇ НІЯК 
2.Макс Барских — Буде весна
3.Victoria Niro - Воїни Світла 
4.SKOFKA - ЧУТИ ГІМН
5.YARMAK - ДИКЕ ПОЛЕ
6.Океан Ельзи - Відпусти 
7. Саша Чемеров feat. Женя Галич - Досить