Розділ 30: Кульмінація Полювання на Артефакти

Ми стояли перед вівтарем у Джерелі Перших Слів, і в наших руках були Три Артефакти Єднання. Це був кульмінаційний момент нашої подорожі, і я відчував, як навколо нас накопичується чиста, неспотворена сила.
Камінь Прощення (Третій Артефакт) випромінював тихе, глибоке тепло, що гасило останні сліди гіркоти в моєму серці.
Кришталевий Меч Самопожертви (Другий Артефакт) світився рішучістю, нагадуючи про те, як ми були готові померти один за одного.
Кришталь Довіри (Перший Артефакт) блищав розумінням, символізуючи нашу відмову від кланових упереджень.
«Вони готові, Ворміре, — прошепотіла Ламері, і її очі були сповнені чистої енергії. — Наша єдність наповнила їх. Вони більше не просто камені чи метал. Вони — наше кохання, перетворене на силу».
У ту ж мить Відлюдник з'явився поруч із нами. Він не посміхався, але в його очах була задоволена мудрість.
«Нащадки, ви пройшли найважчі випробування — випробування своїми серцями. Але тепер настав час довести, що ваша сила не лише внутрішня», — сказав він, його голос став попереджувальним.
Він не встиг закінчити. Зненацька тихе, спокійне повітря святилища розірвав різкий, неприємний скрегіт. Це був звук, що нагадував тріск кісток, і він змусив мою Воронячу кров закипіти.
«Він знайшов нас!» — вигукнула Ламері, її обличчя напружилося.
У вхідному отворі з'явився Маніпулятор — той самий колишній Вартовий, про якого говорив Відлюдник. Він був одягнений у темну, пошарпану мантію, а його обличчя було спотворене чистою, холодною гордістю та ненавистю. Він виглядав, як спотворене відображення Відлюдника.
«Я знав, що ви прийдете сюди, Зрадники, — просичав він. — Ваше брудне кохання і ваша наївна віра в гармонію — це образа моїй справжній меті. Я використав вашу ненависть, щоб створити Затемнення. Я не дозволю вам його знищити!»
За його спиною з'явилася чорна, густа маса Затемнення — вона була більшою, ніж я коли-небудь бачив. Вона пульсувала і кипіла, як жива порожнеча, готова поглинути світ.
Маніпулятор простягнув руку, і я відчув, як сила Затемнення націлюється на наші Артефакти, намагаючись їх осквернити та знецінити.
«Віддай мені Артефакти, перш ніж я візьму їх разом з вашими жалюгідними життями!» — скомандував він.
«Ніколи!» — відповів я. Я миттєво зрозумів: це була наша фінальна сутичка перед фінальною битвою.
Я кинувся вперед, використовуючи Кришталевий Меч Самопожертви. Це був меч не для вбивства, а для захисту. Коли я замахнувся ним, він випустив промінь чистого світла, який змусив Затемнення відступити.
Ламері діяла з Лисячою хитрістю. Вона не атакувала прямо. Вона використала Артефакт Довіри як фокус, щоб створити енергетичну ілюзію нас із Ворміром, що множилася по всьому залу, дезорієнтуючи Маніпулятора.
«Ти не знаєш нашої сили! — крикнула вона. — Вона не в залізі, вона в довірі!»
Нарешті, ми обоє взяли Камінь Прощення. Ми зосередили в ньому всю нашу нову силу і, не цілячись у Маніпулятора, кинули його в центр Темної маси Затемнення.
Камінь врізався у порожнечу і вибухнув спалахом чистого, білого світла. Це було не нищівне світло, а очищувальне. Затемнення застогнало і відступило, бо було отруєне тим, що живило його — прощенням.
Маніпулятор, захищаючись від світла, зрозумів, що програв цю сутичку. Він випустив останній, лютий погляд на нас.
«Ви лише відтермінували неминуче! Наша ненависть ще жива! Ви не протримаєтеся проти справжньої сили кланів!» — прокричав він і, розчинившись у тіні, зник.
Ми стояли, знесилені, але з Артефактами, які тепер світилися нашою спільною енергією. Кожен з них був тепер не лише символом, а й функціональною зброєю.
«Пора додому, Ворміре, — сказала Ламері, і її голос був сповнений важкої рішучості. — Пора об'єднати те, що залишилося від наших кланів. Фінальна битва починається».
Ми тримали ключ до порятунку світу. Тепер нам залишалося переконати світ ним скористатися.