Розділ 23

(Лія)

- Ну куди ти мене ведеш? - з цікавістю пропищала я. - Якщо, як минулого тижня, то кажи відразу.

- Ні, клуб - занадто нудно. А тепер треба закрити очі, - хлопець сказав мені, а я трохи обурилась.

- Я п'ять разів спіткнусь поки ти мене доведеш кудись, - відповіла. - Та й на підборах не надто зручно.

- Тоді закрий очі, - я послухалась.- Підбори тепер не заважатимуть,- Нік підняв мене на руки.

- Ану відпусти! - попросила я, як тільки перестала відчувати землю під ногами.

- Закрий очі! - проігнорував моє прохання хлопець.

- Нік, ну я сама можу дійти. Як на нас люди дивляться, - пропищала знову.

- Байдуже, якщо чесно, - Нік відповів зовсім спокійно.

- Коли можна відкрити очі? - продовжувала цікавитись я, а хлопець, певно, посміхнувся та зітхнув одночасно.

- Коли станеш на землю.

- Звідки я знаю куди ти мене несеш. Може ти хочеш мене викрасти? - продовжувала жартувати я. Нік голосно засміявся.

- А якщо й так,- на мить задумався. - Але ж кому ти така вредна потрібна. Була така можливість у мене не раз, як бачиш, ніхто тебе нікуди не викрав. Та й якби ти ще двері вміла закривати, щоб такі нахабні, як я, не приходили до тебе без запрошення.

Оце так! Тепер я ще й вредна. Дізналась ще й, що двері закривати не вмію. От зараза, шукає способи мене підколоти.

- Вредний з нас тільки ти! А про двері я тобі ще згадаю.

- Ну все. Ми вже майже на місці. Я скажу коли очі відкрити.

Я вже аж тремчу з цікавості. Де ж я? За мить відчула, що стою на землі, а мої очі поки закривають руки Ніка.

- Відкривай.

Повільно розплющила очі та затамувала дихання. Тут так красиво! Весь Нью-Йорк, як на долоні. З даху височезної багатоповерхівки місто здається зовсім крихітним, а безліч різних вивісок, ліхтарів схожі на світлячків.

Я запищала, як мала дитина. Здається, мені просто показали місто з висоти пташиного польоту, а в мене стільки вражень. Я дивилась навкруги , не маючи можливості промовити й слова.

- Нік, а ти романтик! - ледь не скрикнула я. Хлопець обійняв мене за талію та тихенько прошепотів:

- Ні, - на мить я здивувалась, як можна щоразу придумувати якесь оригінальне побачення і називати себе не романтиком? - Просто заради тебе я готовий ним стати.

Від цих слів нова хвиля приємних відчуттів покрила тіло дрібними мурашками. Чорт, я завжди заперечувала, що мені подобаються прояви романтики, а тут щось пішло не так. Здається, і я готова змінитись заради хлопця.

- Заради тебе і я готова на будь-що, - відповіла Ніку я.

- Просто вір мені та не шукай пригод на свою голову. Можливо, це не так і погано, але кожна твоя витівка стає загрозою твого життя.

- А навіщо ти свідомо вбиваєш себе? - нарешті, я повернулась до хлопця обличчям.

- Чим же?

- Цим, - я дістала з його кишені пачку цигарок. - І тим, що не можеш відмовитись від цієї звички. Пообіцяй мені, що це була остання пачка цигарок у твоєму житті!

Він нервово хмикнув, а потім додав:

- Лише, якщо ти пообіцяєш не робити безглуздих вчинків, або хоча б обговорювати їх зі мною, - заманлива пропозиція.

- Я згодна.

- І я згоден. Чесно, ти і є причиною цієї звички, але і прибрала одну також,- Нік посміхнувся мені.

- Яку ж?

- Часто, в минулому звісно, я зовсім не мав обмежень в алкоголі, але після одного випадку я повністю змінив свої думки щодо цього,- я просто дивилась запитальним поглядом. - Пам'ятаєш, як тільки ми познайомились. Це було ще після моєї зустрічі з Джейком.

- Не згадуй того ідіота, - шикнула я і дала зрозуміти, щоб далі розповідав.

- Окей. Відразу ж після цього ти була разом зі мною, але я на трохи часу мусив зникнути тоді. Потім пам'ятаю ранок і записку, що ти повернулась, бо Меган попросила.

- Та не так було, - засміялась я.

- Ну приблизно. Але я ж не відразу записку знайшов. Ти просто не уявляєш, які думки в мене тоді з'являлись,- а от тепер я просто вибухнула сміхом.

- Чорт, а я і думала, що ти був п'яний. З тобою щось не так було, але з серйозним виглядом стверджував, що тверезий, як скельце, - уже посміхнувся Нік на мою фразу.

- Але я нічогісінько не пам'ятаю, - відповів на це хлопець.

- Ти перекривляв мої фрази, потім я хотіла тебе вдарити, але в тебе були інші плани, а потім ти поцілував мене. Але перед тим спитав чи можна, - коротко пояснила я, на що Нік закрив лице долонею.

- А я за цей вечір ще довго картав себе, бо просто не знав, що тоді було. На дні народження Алекса ми зовсім трошки перебрали й от... - почав виправдовуватись він.

- Але найкумедніше те, що ти з самого початку насварив мене за те, що я увечері пішла прогулятись неподалік твого дому, бо уже темно і в той час не варто там бути самій, - наш сміх, певно, було чути на увесь Нью-Йорк.

- Ахах, Лі, що ти зі мною робиш? - запитав мій "приятель".

- Не знаю, але ці зміни мені подобаються,- я потягнулась до його обличчя, щоб поцілувати.

Але не так сталось, як гадалось. Мою ініціативу перехопили та уже не я його цілую, а Нік мене. Хлопець торкається моїх уст, а я заплющую очі. Він наче дражнить, ніжно цілуючи мої губи, але дуже легко, аж занадто. Нік, напевно, не знає міри, то надзвичайно ніжний, то кусається.

- А що ти зі мною робиш? - запитала я коли зупинився цей чудовий момент.

- Не знаю. Але ці зміни прекрасні, - Нік притулив мене до себе.

- Хіба добре, що я стала плаксою і, здається, полюбила романтику, хоч ми вічні вороги?

- Так. Хоч ти й сильна незалежна дівчина, але дозволь собі не завжди такою бути. Я хочу бачити тебе справжню, - попрохав хлопець. - Хочу, щоб поряд ти була на краплю слабшою. Не зрозумій мене неправильно, але я хочу, щоб ти, хоч на мить, забувала про усі негаразди та про це думав лиш я.

- Ні, ставати типовою дурепою, яка без хлопця не ступить кроку - не в моєму стилі,- я трохи образилась та повернулась до краєвиду з даху багатоповерхівки