Розділ 18

(Лія)

Теплі дотики моєї руки та тихе шепотіння привело мене до тями. Ще декілька хвилин я лежала і намагалась зрозуміти де я і з ким. На щастя, Джейка немає, того ненормального я точно б відчула, бо відтепер його й на дух не переношу.

Я лежала з закритими очима та просто насолоджувалась спокоєм, позбавленим хитрощів, брехні та ненависті. Хтось ніжно стиснув мою руку та обережно провів по зап'ястю, саме там, де вчора був заматаний скотч. Від цього дотику аж легкий струм пройшовся тілом, це так обережно та ніжно.

- Моя дурненька, - почула я з правого боку і миттєво відкрила очі. Чорт, я в лікарні.

Здається, у мене дежавю. Знову після якоїсь ненормальної ситуації біля мене сидить Нік, який вкотре, мабуть, думає, що я надто наївна та нерозумна. Ще б пак, лише за вчора мене викрали, хотіли зґвалтувати, дізналась, що мама мені бреше, а потім мене ще й машина, до повного щастя, збила. Ну це точно я.
- Я все чую, - відповіла я.
- Можливо, хоч так до тебе дійде, що не варто бути такою наївною та нерозважливою, - хлопець був роздратований не на жарт. - Лія, хіба з останньої зустрічі з Джейком ти не зрозуміла, що його наміри далеко не дружні? - мій любий приятель пропалював мене злим поглядом. 
- Не кричи на мене, - гиркнула я і закотила очі.
- А що мені робити? Закрити тебе в будинку, щоб ти нічого собі не зробила? Я тебе попереджав щодо Моніки, з Джейком ти і сама усе зрозуміла, та й правила дорожнього руху ніхто не відміняв! - хлопець просто кипів від злості.
- Перестань кричати на мене! - ще раз повторила я.
- Добре, але наступного разу попереджай зарання, що ти хочеш зробити щось ненормальне і нелогічне. Чесне слово, Том ходитиме за тобою по п'ятам, якщо дізнається про усі твої пригоди.
- А раптом наступного разу не буде?
- Сподіваюсь, розуму ти наберешся до того часу. Знаєш, а ти надто удачлива. Відбулась лише шоком та синцями. Що з Джейком робити плануєш? - я хитро усміхнулась.
- Руйнувати його життя, але точно не зараз. Дочекаюсь потрібного моменту, щоб точно було невесело. 
- Яка ти злюка... - констатував факт Нік. - мені мстити за поцілунок з Монікою не будеш? - він кумедно посміхнувся. 

Навіть якщо це жарт, то мені він зовсім не до душі. Мені неприємно це чути. Щоразу при згадці цього моє серце розривається на маленькі клаптики, склеїти які під силу лише часу, якого я не маю. Щоразу усе стихне, а раптом знову здійметься вітер і почнеться гроза. 

Хоч ми лише друзі, та мені все ж незвично бути в такому статусі. Ми парою і не були, але нас поєднує щось незрозуміле. Мені хочеться бути з ним. Хочеться чути його невдоволення в якихось дрібницях та почуватись вільною. Також обожнюю його жарти та моменти ревнощів, Нік такий милий коли злиться. Я готова вічно злити його, якщо чесно. 
- Ні, не хочу. Ти й вчинив неправильно, але це вже твої проблеми. Моніка - твоє покарання, чому я не заздрю, - випалила я. 
- Звідки ти береш ці думки? - хлопець дивився на мене, як на ненормальну.- між нами ніколи нічого не було. Моніка не та, з ким я хотів би будувати відносини. 
- Чесно, не знаю. Після останніх подій я взагалі не розумію, що до чого,- я тихо зітхнула. - До речі, можна запитати, що було вчора і чому я досі жива? 
- Чесно, я знаю лише те, що ти знаходилась у якомусь незрозумілому місці, а потім тебе збив автомобіль, але якимось дивним чином, машина їхала на малій швидкості, тому ти й не постраждала. На щастя, водій виявився нормальним і відразу зателефонував у "швидку", а потім, незрозумілим чином, в твоєму телефоні набрали останній номер, якому ти намагалася подзвонити і ним виявився мій, - Нік розклав усі події по поличкам і тільки зараз я зрозуміла, що той водій врятував моє життя. Якби не він, то взагалі невідомо, чи була б я тут. 
- Вау. Не життя, а суцільний бойовик,- здивувалась я.

Нашу розмову перервав стук в двері. Біля входу з'явилась дівчина в білому халаті, яка ясно дала зрозуміти, що Нік тут зайвий і попросила його вийти. 
- Міс Тернер, як самопочуття? - вона трохи посміхнулась. 
- Досить непогано. Можу я дізнатись, коли нарешті повернусь додому? - з надією запитала я. Лікарка сіла поруч. 
- Ваш стан дуже добрий, якщо порівнювати зі вчорашнім. Але саме через ДТП ви не постраждали. У вас немає жодних ознак із зіткненням з автомобілем. Найімовірніше, це просто перевтома чи виснаження та втрата свідомості. Раджу вам берегти своє здоров'я та не ставитись до нього так недбало, особливо в такому юному віці,- розповіла детально вона. 
- Ви не дали відповіді на моє питання. 
- Я думаю, що цілком можна повернутись додому вже сьогодні. Проте бажаю впевнитись у тому, що серйозних травм справді немає. 

Вона провела огляд та помітила лише маленькі подрябини та синці, які з'явились внаслідок зустрічі з Джеком. Фу, яке огидне ім'я. Навік не забуду цього жаху. 
- Так, як я і говорила, усе гаразд,- лікарка написала щось у блокноті та доповнила. - вам необхідно більше думати про своє здоров'я, бо можуть бути серйозні проблеми в подальшому. Стреси та перевтома не дуже позитивно відображаються на організмі. Також хочу поцікавитись, чому ви посеред ночі були в такому незвичному місці? 

На мить я задумалась. Наче все обійшлось, чи варто відповісти правду, чи все ж збрехати?
- Там довга і не надто цікава історія, - коротко відповіла я. Хоч розумію, що так неправильно, але на даний момент я не хочу згадувати ті жахливі миті. 
- Як вважаєте за потрібне. Що ж можете бути вільні.

Дівчина покинула кімнату, а я швидко зібрала речі та покинула це місце. Я була дуже рада, що залишитись тут не довелося. 

Нік відкрив двері машини та я сіла всередину далі думаючи про все, що сталось. Так, усе, свою запальну особистість я триматиму під сімома замками. Не до добра це все приводить. Краще візьмусь за навчання та налагоджуватиму відносини з Томом. Не буду допитуватись, чому мама мені збрехала і не буду шукати причин цього. Мені набридло. Не хочу. 
- Про що задумалась? - перериває цю прекрасну тишу хлопець. Я заворожено дивлюсь за його рухами. Чому ж ти такий привабливий за кермом? 
- Про те, що моє життя - відстій,- я відвернулась до вікна. 
- Ну, воно не відстій, воно перенасичене пригодами, - виправив мою думку Нік. 
- А як ще його можна назвати, якщо лише вчора і від того психопата я дізналась, що мама мені бреше? Це та людина, якій я вірила повністю. І тут така підстава. Ох, лише тато чесний зі мною. Та і це, мабуть, не факт. 
- Лі, це нормально. Вона просто намагалась відгородити тебе від проблеми, та ще й твій характер вона знає дуже досконало,- це мене трохи заспокоїло. А справді, я не подумала про причину цього. 
- Певно, у тебе гарні стосунки з рідними, що ти так кажеш, - я все ще була не в настрої.
- Не такі вони й гарні. Мою сім'ю поєднують лише гроші,- він сказав це із сумом та поглянув на мене. - Так до певного моменту все було чудово, я навіть повірив, що наша сім'я ідеальна. Щоправда, рік тому, батьки приголомшили мене новиною про переїзд до Сан-Дієго. Потім і Марк поїхав вчитись в Англію, а я от лишився в Нью-Йорку, де мене тримає усе. Це місто бачило мої злети й падіння, я не хотів його покидати. Потім наше спілкування стало рідшим і зараз з братом я не спілкуюсь взагалі, з батьком в мене відносини добрими не були ніколи, тільки мама іноді телефонує. Але вона найчастіше зайнята. Тому те, що вони хоча б пам'ятають про тебе і підтримують спілкування - уже чудово, - хлопець натягнуто посміхнувся.