Розділ 16

(Лія) 

Традиційно тиждень пролетів за навчанням. Іноді навіть здається, що усе цікаве припадає на п'ятницю і суботу, бо в неділю я виконую завдання та починаю готуватись до різних екзаменів у грудні. Том почав приділяти мені більше часу і, вуаля, він потихеньку розтоплює моє крижане сердечко.

Не можу повірити, що це так, але дійсно. Цього тижня ми ходили аж на два побачення і він уже й не такий скромний, а то раніше, щоб просто поцілував доводилось усе починати самій, а я так не хочу, так нецікаво. Меган чомусь посварилась з Генрі та весь час проводить за серіалами та фільмами. Тільки не детективними, а любовними драмами.

Ох, як же мене бісять ті наївні головні героїні! Такі м'які та безхарактерні, що дозволяють хлопцям маніпулювати собою. Так ще й у 21 столітті!  Я наче все розумію, характер і так далі, але 21 століття не 18 чи 19, де жінок вважали слабкими та безпомічними. Одним словом, я не розумію їхню логіку. Якби я писала сценарій, то головна героїня точно не була б слабкою амебою.

Подруга ж, навпаки, не проти подивитись про таке токсичне кохання, де хлопець типовий "хуліган", а дівчина сіра мишка. Сусідка чомусь ображається на Генрі, але намагається це не показувати. Проте я ж не дурна, розумію, що щось не так, але прямо запитати не можу, раптом вона ще більш засмутиться. Меган досить вразлива людина, тому потрібно бути обережною і тільки підтримувати, замість наганяти тугу і сум. 

Сьогоднішній вечір планую теж провести в спокої за переглядом фільму чи читанням книги. Або поспілкуюсь з батьками та Елізою. Ще не вирішила, але пригод я більш не хочу. Вони вже встигли мені набриднути ще давненько, хоч прям таких аж цікавих і не було. Просто я почуваюсь дійсно щасливою і я не хочу псувати це якоюсь не надто приємною подією, а судячи з моєї інтуіції, то ця подія не за горами. 

Я повільно підіймаюсь з ліжка та починаю збиратись на навчання. Як же ці одноманітні ранки мені ще не набридли? Дивно, а відповіді я не знаю. Певно, звикла. Одягаю малиновий світшот, чорні джинси, розчісую волосся та роблю мінімальну укладку і, звісно ж, макіяж. Меган сонно ходить від одного кутка кімнати до другого. 

Дівчина ліниво позіхнула та взялась робити нормальний зовнішній вигляд. Мені потрібно дізнатись, що ж між нею з Генрі. Я втомилась бачити її заплакану і засмучену, хоч вона це приховує. Сусідка посміхалась і заперечувала те, що їй боляче, що щось не дає їй спокою. Тільки я знаю, що вона дивиться ті нудні мелодрами, щоб поплакати і не викликати підозри.

Тільки-но ми повернулись з університету вона відразу сіла за перегляд фільмів. Тільки тепер це були ще й дорами. Дивуюсь, як в неї зір досі не впав, стільки часу сидіти за ноутбуком - для мене просто нонсенс.

Останньою краплею стало якесь повідомлення чи сповіщення, яке змусило дівчину трохи здивуватись, а далі вона зупинила очередний фільм і пішла у ванну. Коли повернулась, то знову посміхалась, наче нічого не сталось. От як я, чесне слово. В один момент ображаюсь, а в інший байдуже. Я злопам'ятна лише в окремих випадках. 

Я спостерігала за Меган, читаючи книгу "Дівчина Онлайн" Зої Загг. Чесно, книга цікава, але, певно, я для неї застара і вже багато чого не розумію. Принаймні, тим, що я зовсім різна з головною героїнею, то часто не можу зрозуміти її вчинків. Дівчина така мила і добра, точно не схожа на мене. Хоч і я не суцільне зло, але все ж. 

Подруга просто мене ігнорує. Мабуть, розуміє, що я хочу в неї запитати, але вона ж звела невидимі стіни, через які мені не пройти. І тільки тому, що в неї такий характер. Певно, не звикла переживати проблеми напоказ. Вона не хоче жалю, не хоче порад, прагне лиш розуміння. Але як я її зрозумію, якщо зовсім нічого не знаю про її проблему? 

Часом нам важко показати слабкість, навіть перед близькими, але ми не можемо весь час ховати наші почуття та проблеми. Коли їх стане надто багато, то буде не краще, ніж декілька хвилин розповіді про переживання. Та й коли мені потрібна була допомога й порада, то Меган вислухала мене й підтримала. Я просто мушу їй допомогти. 
- Мег, мені потрібно з тобою поговорити, - відклала книжку і подивилась на подругу, яка від цих слів лише байдуже поглянула на мене, - ні, це не про твої відносини. Про Тома, - краще почати розмову якось так, а потім поступово змінити тему. 
- Чим тебе Том не влаштовує уже? - запитала серіаломанка, відклавши ноутбук. 
- Навпаки, хочу сказати, що твої поради допомогли. Том справді став набагато ближче мені,- вона мляво посміхнулась. 
- Добре, що у тебе все краще. Бо я дійсно хвилювалась, як ти переживеш усі ці події, які відбулись з тобою за ці декілька місяців,- я підсіла до подруги і взяла її за руку. 
- Знаєш, як я переймаюсь. Ти весь вільний час дивився ці нудні мелодрами, а поза межами ноутбука лиш награно усміхаєшся, роблячи вигляд, наче тобі байдуже. Меган, мені ти можеш довіряти, - студентка косо дивилась на мене оцінюючим поглядом, а потім її нещира усмішка змінилась на сльози. Вперше я бачила, як вона плаче. Меган - сильна, аж надто.
- Лія, ну чому тільки наші відносини майже вийшли на новий рівень, ми посварились? Генрі не подобається, що я багато часу проводжу за серіалами та фільмами, а мені не подрбається, що він зовсім не романтичний. І ось ми взяли паузу, щоб відпочити одне від одного. За цей тиждень він ні разу не написав мені, а сьогодні все ж прийшло повідомлення: "як довго ти ще будеш ображатись? Але точно, ти проміняла мене на фільми." Лі, що це значить? Що мені робити? - дівчина ще більш заплакала. Я встала з ліжка і пішла у ванну по серветки. За цю мить вона зовсім ні на краплю не заспокоїлась, а ще більше почала плакати. 
Сльози повільно котились розчервонівшим обличчям, лишаючи маленькі кольорові доріжки від косметики. Я обійняла подругу та провела рукою по її волоссю, заспокоюючи. Тепер мене мучило сумління, що через мене вони й познайомились і, можливо, саме я розбила серце Меган. Нарешті, сусідка більш-менш заспокоїлась.
- Вибач, за цю слабкість, - вона витерла сльози серветкою.
- Немає чого вибачатись. Всі ми живі люди і маємо емоції. Хай це страх, жаль, біль. Не потрібно це тримати в собі, варто прибрати весь гнів та жити далі, відпустивши всі тягарі.
- Я просто не звикла, - чути голосне схлипування, - у моїй сім'ї сльози - ознака слабкості. А тим більше, коли плакатись не наодинці, а комусь.
- Меган, навіть не думай про це. Ми друзі і ти завжди можеш розраховувати на мою пораду та підтримку. Я вдячна, що саме ти є моєю сусідкою по кімнаті. Ти стала для мене найкращою подругою, якої в мене ніколи не було. Так, була Еліза, але ми були конкурентками, не більше. Лише нещодавно, згадуючи минуле, я зрозуміла, що саме я забрала її щастя, а не навпаки,- відповіла я. Мені справді соромно перед Елізою, а я навіть подумати не могла, що проблема настільки давня. Меган мовчки мене обійняла та прошепотіла:
- Я теж вдячна, що ти моя сусідка і найкраща подруга.
- Я маю для тебе пораду. Якщо ти все ж хочеш повернути відносини з Генрі, то зменш трохи час, який ти проводиш у ноутбуці. А якщо маєш якісь зауваження до нього, то краще скажи прямо, ніж тихо мовчи та роби вигляд, що все добре. Можливо, спершу він трохи образиться, зате зрозуміє де зробив неправильно.
- Спробую. Але не знаю. Побачимо, що буде далі. Я розповіла і мені стало легше. Сподіваюсь, я прийму рішення, а зараз краще заспокоїтись.