Розділ 15

(Лія) 

- Ти усе бачив? - перше, що цікаво мені.
- Так. З моменту її приходу до того, як ти почала погрожувати Моніці, - хлопець був зовсім близько, але поцілувати його я не можу. А він так манить це зробити... Стоп, це алкоголь маленького коктейлю так діє на мене. 
- Ефектно, правда? - я ніяково посміхнулась, а Нік смішно вигнув одну брову, наче кажучи: "Ти дивна, Лі. Що ефектного в ревності двох дуреп? "
- Так. Ти дійсно ще та злюка. Але маю одну пораду, не лізь до Моніки, вона не та, з ким тобі можна проявляти свій препоганий характер,- а потім додав. - і більше не пий, тобі це не дуже. Витягати тебе з проблем я не хочу.- розвернувся й пішов. 

Та наче я прошу. От же специфічна він особа. То майже в коханні зізнається, то вказує на мої недоліки та злиться. Як з цими хлопцями важко... Ведуть себе гірше принцес. А Нік - взагалі, окрема тема. Поряд з ним мене наче струмом б'є, а від найменших дотиків ледь не млію. Добре, забуваю про нього і йду підкорювати танцмайданчик. 

Ще довгий час хлопець не полишав моїх думок та постійно був перед очима з цією противнючою Монікою. Лія, ти вже й друзів ревнуєш? Ні,  ще цього не вистачає. Я взяла ще якийсь коктейль і мені було не до ревнощів. Я віддавалась музиці наповну, фліртувала з деякими красунчиками, але вони вже не тямили, що роблять від кількості спожитого алкоголю. Тому ця затія швидко мені набридла. 

Весь вечір я не згадувала ні Тома, ні Ніка, нікого. Я просто була тут і зараз. Не хотіла псувати момент, коли мені хоч трохи весело і я не намагаюсь обрати когось одного. Я поступово намагаюсь вбити почуття до Ніка, які через це ще більше розгораються, а Том, навпаки, починає набридати мені. Я розумію це коли чую голос Ніка і не можу просто ігнорувати цей потяг. Том - добрий, милий і дуже скучний, а Нік, навпаки, я не знаю чого від нього чекати - приємних слів чи жартів, а можливо й критику, але за це він мені й подобається. 

Хаос у мене в голові, коротше кажучи. Нік з Томом, як чорне і біле, кожна зі сторін має свої переваги й недоліки. А я не розумію, хочу бути з тим, ким схожі, чи тим, хто буде охолоджувати мій запальний характер. З Ніком я є собою, в той час, як з Томом я приховую свою головну сутність. Чорт, чому так важко?

Відпустити когось одного не можу, бо Тому зроблю боляче, а якщо відпущу Ніка, то собі. Нічого, час все покаже. Третій коктейль теж зробив свою справу і я вже в самому центрі танцмайданчика. На мене алкоголь, на щастя, впливає нормально, все, що відбувається я чудово розумію, але маю якусь незвичну сміливість та роблю дещо нескромні вчинки.

Чула декілька пропозицій поїхати до когось додому, продовжити вечірку, але я, з ким тактовно, з кимось не дуже, миттєво прощалась та посилала далеченько. Ще мені такого не вистачає! Взагалі обнагліли! Не за ту вони мене приймають, не за ту. 

Меган з Генрі, напевно, уже не тут, бо цілу годину їх не видно. А шкода, я сама залишилась в цьому клубі. Четвертий коктейль я уже не хотіла, бо розуміла, що просто не доживу до завтра, тому візьму трохи водички, замість чогось алкогольного. 

Від гучної музики та випитого алкоголю починала боліти голова. Ось, що значить, декілька місяців не пити алкогольних коктейлів. Я намагалась викликати таксі, але телефон остаточно розрядився і вимкнувся. Ще цього мені не вистачало. Я вийшла на вулицю в надії спіймати таксі, але, як на зло, не було видно жодної. Жах. Просто жах. 

Еврика! У моїй голові народилася ідея, не сама логічна, але одна з тих, які можливо реалізувати. Якщо Нік ще не поїхав, то він мене точно не кине тут саму. Але з ним я говорити не хочу, краще вже пішки піти. Потім буде щоразу нагадувати про це. 

Декілька хвилин я стояла і поступово обдумувала плани дій, що в моїй п'яній голові відбувалось ще довше, ніж зазвичай. Поки чекала хоч одної тверезої думки встигла змерзнути. Я казала, що ненавиджу листопад? Так, повторюсь, я ненавиджу цей місяць.

Особливо зараз, коли я в короткій сукні і пальто стою біля цього надзвичайно відомого елітного клубу і просто не знаю, що робити далі. 

Ще трохи і я б впала у відчай, якби не Нік. Хлопець повільно підійшов до мене і, здається, без слів зрозумів, що я справді в халепі. 

- Підвезти? 
- Так,-спокійно відповіла я, поглянувши кудись вдаль.

Нік провів мене до своєї машини. Ще хвилин 10 ми просто мовчали, а я зловила себе на думці, що я просто пропалю його своїм поглядом. Вкотре зиркнувши на нього, хлопець все ж це помітив. Я зробила вигляд, що намагаюсь увімкнути телефон, але у мене нічогісінько не вийшло. 

- Чекай неприємностей, - ця фраза, як грім серед ясного неба. 
- А, Моніка план помсти придумує? Хай, мені байдуже,- я знову поглянула на Ніка. 
- Знаєш, мені б самому було цікаво подивитись куди б усе зайшло, не з'явився б там я. Але краще з Монікою не сваритись, вона занадто мстива, точно як і ти. 
- Пффф... Я точно не така, як вона,-заперечила я. 
- Так, вона п'є менше,- от же злюка. - До речі, твій коханий Том знає де ти? - з відразою промовив хлопець, а я просто дивилась у вікно. 
- Ні, не знає. Та йому й не варто це знати. До речі, чого ти його так не любиш? 
- Ні, ні, ні, ще Тома любити не вистачає. Я наче традиційної орієнтації, - прошипів Нік. Він на щось може нормально відповісти? Думаю, ні. У мене ця відповідь викликала невеличкий смішок. 
- Нік, що між нами? - чорт, що я роблю! Дійсно, краще помовчати. 
- Хм, спитай це у себе. Я тут нічого не можу сказати,- чому ж ти такий скромний? 

Я відвернулась від вікна і знову дивилась на хлопця. В голові блукали досить дивні думки, але я не звертала на них уваги. Мій погляд був прикований до його каро-золотих очей, у яких відбивалось світло ліхтарів. Я втратила лік часу, тонучи в його привабливості та своїх цікавих фантазіях, викликаних алкогольними напоями. 

- Лі, ти зависла? - дістав мене з думок Нік. Як зазвичай. 
- Ні, просто. Дякую, що підвіз, - я забрала телефон в сумочку та вийшла з машини. Відчутний холод пізньої осені давав про себе знати. Ще зовсім трохи і потрібно буде дуже тепло одягатись, що я ненавиджу. 
Нік, здається, посміхнувся та вийшов до мене на вулицю. 
- Ти так і будеш тут мерзнути? 
- Ні, вже йду. Бувай, - я досі не звикла, що ми прощаємось лише на словах. Я хочу підійти і обійняти, але не можу. 
- Бувай. Але Тому все ж варто знати про те, що ти його обманюєш,- Нік подивився на мене наче засуджуючи. 
- Ти йому нічого не скажеш! - гиркнула я. - Тим більше, у наших відносинах присутня й певна свобода, - боже, що я несу? 
- Добре, як знаєш. У моїх же пріорітетах, щоб ви розійшлись,- байдуже відповів він. 
- Чому тебе так сильно хвилюють відносини з Томом? - не витримала і спитала я. 
- Він занадто добрий для тебе і мені його, уяви собі, шкода. 
- Значить ти у нас злюка така ж, як і я? Можливо ти не чув, але протилежності притягуються,- я надула губки та склала руки на грудях. 
- Це просто не надто вдалий стереотип. Добре, я бачу, говорити з тобою зараз немає ніякого сенсу, тому бувай, - вже через декілька хвилин машина зникла з подвір'я і я спокійно пішла всередину будівлі.