(Лія)
Я проспала! На годиннику вже дев’ята, а о 9:30 починається пара з містером Робертом. Я миттєво одягаю білу сорочку, темно-сині джинси. Біжу у ванну чищу зуби, теж в прискореному темпі і за секунду збираю всі конспекти. На косметику немає часу, ех, в університеті на перерві нафарбуюсь.
Швидко одягаю пальто та кросівки і вже біжу до навчального закладу. Чорт, в мене п'ятнадцять хвилин. Я катастрофічно не встигаю. Хай містер Роберт сьогодні спізниться, благаю. Моє серце калатає, як скажене. Чорт, я не хочу спізнитись, бо потім на мене зрушиться гнів викладача і він засипле мене питаннями.
За цими думками не помічаю, як зіткнулась з кимось, хто теж спішить. Мені було байдуже хто це, а тим більше, вибачатись я не збиралась. Відбігши декілька метрів, відчула, як хтось схопив мене за лікоть і притягнув до себе. Вже хотіла огризнутись, як мої очі піднялись трохи вище і я впізнала Ніка.
— Нік, я спішу, мені не до сварок, — їдко сказала я.
— Наче я не спішу, мені на ту ж пару, що й тобі, — відповів хлопець і спокійно пішов далі.
Добре, що кабінет поряд і довго йти не потрібно. Я відкриваю двері в надії, що містер Роберт ще не в аудиторії, але ж ні. Він тут-як-тут. Його погляд відразу давав знати, що мені з Ніком непереливки. Цей чоловік середніх років та досить-таки високого зросту трохи лякав мене ще й тим, що він ректор.
Та нічого, поруч зі мною Нік. Сподіваюсь, він свою злість поділить на нас порівну.
— Міс Тернер та містер Еванс, вас не вчили ставити будильник? — його слова супроводжувались тишею в аудиторії. Чого я думаю, що він скаже щось незвичне для викладача? — Сподіваюсь, ви проспали через те, що вчили мій предмет? В іншому разі, я навіть уявляти не хочу чим ви ще могли займатись, — чую, що Нік ледь не давиться зі сміху, точно так само, як і решта одногрупників. От троль!
— Навіть уявити не можу, чим Нік займався, а я готувала презентацію на пару міс Еліс, — насправді, я цю презентацію ще в п’ятницю зробила, але ж викрутитись треба.
— Міс Тернер, хто ж вас так брехати навчив? — а це вже Нік, зараз саме той момент, коли я хочу його вдарити. — Ви мені вчора пояснювали тему лекції, яку я в п’ятницю пропустив, — бреше й не червоніє. Я тобі за це помщусь. Відчуваю, що мої щоки заливає рум’янцем.
— Не хочу дізнаватись подробиці вашого інтимного життя, тому швидко приєднуйтесь до групи, після лекції підійдете, — як соромно, цей ідіот мені щойно зіпсував репутацію.
Я, як завжди, сіла до Меган, яка була трохи збентежена. Вона прекрасно знає, що я була вдома. Ну нічого, плітки не найкорисніша річ, але не те, що мене злякає. А от я тобі помщусь, Нік Еванс. Ще не знаю як, але це буде щось дуже веселе. Спершу його чекає серйозна розмова, а потім буде видно.
Пара йшла досить повільно, ще й викладач постійно щось запитував, як мене, так і Ніка. На щастя, ми всі відповіді знали, тому він далі не звертав увагу на наше особисте життя. Тома чомусь не було, можливо, він тільки цю пару пропустить?
Ура! Закінчились ці муки! Та мою радість перервав голос містера Роберта:
— Міс Тернер та містер Еванс, підійдіть будь ласка, — от ніколи б не подумала, що Роберт така злюка. У перший день він здався спокійним та врівноваженим викладачем, а зараз…
— Так, — відповіла я біля нього і склала руки на грудях. Поруч був Нік, якому байдуже на все, що тут відбувається.
— Можна поцікавитись істинну причину вашого спізнення? — аж з серця камінь впав. Він зрозумів, що це був жарт.
— Кажу ж, робила презентацію на пару міс Еліс. А з цим придурком я зустрілась перед входом в університет, — сказала я, невинно подивившись спершу на Роберта, а потім і Ніка, якому чітко дала зрозуміти, що він ще отримає.
— Вашу причину я почув. А вашу, Нік Еванс? — голос викладача вже був не таким строгим.
— Бажаю не відкривати таємниць мого особистого життя, — відповів Нік з незрозумілою посмішкою.
— За ваше спізнення чекаю по реферату на тему сьогоднішньої лекції. Строк до п’ятниці. На сьогодні вільні, — я вже розверталась, щоб піти. — Ще раз таке повториться, та ще й дізнаюсь, що ви були разом…— Нік перебив його:
— Ми зрозуміли, — і якнайшвидше пішли з аудиторії.
Я спопеляла хлопця поглядом, здавалось, що зараз його придушу. Нік на це навіть не звертав уваги, просто дивився на мене з якимось дурнуватим виразом обличчя, який означав, що він переміг в нашій неоголошеній війні. Один бій ти може й виграв, а от війну проти мене не осилиш.
— Нік, ти придурок, — спокійним тоном зауважила я.
— У мене просто надто хороший настрій, подруго! — відповів він, виділивши останнє слово.
— Якщо в тебе він хороший, то навіщо його мені псувати? — вже ображено запитала я. Мене аж трусило від злості.
— Не знаю, але все ж нормально. Нас не вигнали з університету, — і ти так легко про це говориш?
— Нік, — кажу я, показуючи пальцем на нього. Мій голос зараз строгий, як ніколи. Я за декілька сантиметрів від нього, проте це мене не надто бентежить. — ще одна така витівка і про спілкування зі мною можеш забути. Раджу не випробовувати мого терпіння, воно й так на межі. — договорила я і різко відсторонилась.
— А не занадто ти прагнеш усім керувати? — він схопив мене за лікоть і не дозволив піти. — стерви, типу тебе, лише на словах такі горді, чому ж злякалась заперечити мої слова в аудиторії? — зараз була його черга змусити мене задуматись. Своїм нахабним поглядом хлопець наче пропалював у мені дірку. Я різко забрала свою руку.
— Я просто не хотіла ще більше розпалювати суперечку. А от щодо стерви, ти правий. Ти зв’язався з їхньою королевою, — відповіла я і з гордо піднятою головою пішла на пошуки Меган.
Точно, спершу потрібно трохи нафарбуватись. Я зайшла у вбиральню. Нафарбувала вії, губи, трішки вдосконалила зачіску. Роздумувала над нашим «дружнім» діалогом. Наступна наша розмова буде не менш феєричною. Ну а як же, королева стерв проти короля сарказму.