(Лія)
Вівторок був аж ніяким, як і середа, четвер, п’ятниця та субота. А ось сьогодні в мене побачення з Томом. Ми йдемо в кінотеатр. Ще не знаю назву фільму, але думаю, що це щось цікаве. Маю один величезний недолік — я не люблю ні попкорн, ні чипси, ні інший фаст-фуд. Взагалі, я не фанат кінотеатрів.
Віддаю перевагу подивитись щось вдома на моєму вірному макбуці, або транслювати фільм на телевізор. Але, можливо, я просто не знайшла того, з ким мені захочеться трішки банальної романтики. Заодно й перевіримо.
— Мег, що вдягати на побачення в кінотеатр? — крикнула я перевертаючи весь свій одяг, якого надто багато.
— Ти що в кінотеатрі не була? — подруга далі дивилась якийсь серіал. Як її ноутбук ще працює?
— Була, але побачення і кінотеатр, для мене майже несумісні.
— Одягни якісь джинси та футболку, можеш худі, — хоч трохи звернула увагу на мене.
— А тепер з цих п’яти джинсів допоможи обрати ідеальні. Худі я вже вибрала, — перед подругою лежало п’ять зовсім різних джинсів. Сині темні, сині світлі, чорні з дірками на колінах, чорні обтягуючі та сірі.
— Хай будуть ці, чорні з дірками на колінах. Ще трохи часу і в них буде холодно ходити. Яке худі одягнеш? — я показала малинове укорочене худі. — Нормально, що з макіяжем? — я зрозуміла до чого це питання.
— Не знаю.
— Тоді я тобі допоможу, — Меган відклала ноутбук і відразу взяла мою косметичку. Відчуваю, буде багато критики. Я не дуже полюбляю робити повний мейкап, тому деякими косметичними засобами не користуюсь зовсім. — Де нормальна косметика? — запитала вона і якось дивно подивилась на мене.
— Я без неї погано виглядаю?
— Ні, Лія, але тобі потрібно піти на косметичний шопінг. З вибором я тобі допоможу, а зараз просто покладись на свою подругу, яка ходила на курси візажиста, — сусідка злізла з ліжка, підійшла до столу і принесла свою косметичку, яка явно більше, ніж моя.
— Ти ходила на курси візажиста? Багато ще я про тебе не знаю? — запитала я і трішки злякано подивилась на подругу, яка діставала тіні світлих відтінків, рожеву помаду та рум’яна. Я не школярка, яка вперше йде на побачення, але Меган неможливо відговорити. Як щось задумає, то зробить це точно і навіть не послухає, тому я прийняла власну долю і погодилась з її вибором.
— У мене просто самій не виходило ніяк нормально нафарбуватись, а ці курси справді допомогли, — відповіла сусідка. У цей момент я хотіла взяти дзеркало, щоб контролювати увесь процес, але Меган забрала його. — Е, ні. Побачиш лише, коли буде готово.
— Я з цікавості помру, — посміхнулась я.— Чим будеш Тома дивувати?
— Приберімо на один вечір твою істинну сутність. Будеш soft girl.
— Не надто це нудно? Мені істинна зарозуміла сутність більше подобається, — та де там, вона на мої слова навіть уваги не звернула.
— Знаєш, я думаю, що в собі змінити? Пропоную моє, досить довге, чорне волосся змінити на каре.
— Тобі буде гарно, воно пряме, тому виглядатиме і досить строго, і дуууже спокусливо.
— Я теж так думаю. А ти не хотіла змінити зачіску? — брюнетка якось дивно посміхнулась.
— Ні, мене повністю влаштовує моє волосся.
— Ну, як хочеш, — відповіла Меган і взялась чаклувати над моїм зовнішнім виглядом.
Вже за двадцять хвилин з дзеркала на мене дивилась мила дівчина, з ніжними нюдовими тінями та легкими слідами від рум’ян. Милі стрілки увиразнювали мій погляд, та не виглядали надто спокусливо. Якісь темні, але не чорні вії додавали загадковості, а рожева помада покривалась ще блиском. Це гарно, але по-особливому. Я не звикла до такого, але мені подобається.
— Тепер зачіска, — мило пискнула подруга. Здається, їй подобається сам процес і результат.
— Чим доповниш цю мімімішність?
— Я б хотіла заплести два колоски, але розумію, що тобі це не сподобається, — в душі я скривилась, але виду не подала, лише відповіла:
— Я буду не собою.
Ще десять хвилин і зачіска готова. Це просто високий хвіст, з підкрученими кінчиками. Яка я зовні мила, а в душі ще та стервочка.
— Лі, тебе не впізнати! — почула захоплений голос Меган.
— Якщо Том мене з кимось переплутає — це буде на твоїй совісті, — ледь не заливаючись сміхом відповідаю я.
— Не переплутає. Де і коли ви зустрічаєтесь?
— Біля шопінгмолу. Через дві години.
— У нас є час купити багато крутої косметики. Ти ж не проти?
— Ні, я згодна.
— Аааа, тоді вже ідемо, — з цими словами ми одягли пальта та пішли на вулицю.
Осінь. Як красиво. Всі дерева покриті жовто-помаранчево-червоним листям. Віє легкий вітерець і змушує більше загорнутись в тепленьке пальто. Скоро зимову куртку потрібно буде купити.
Меган не перестає мене дивувати фактами зі своєї біографії. Виявляється, вона ще відвідувала колись танці, захоплювалась верховою їздою та одного разу загубилась у рідному Торонто. Подруга — надто запальна особистість.
— І ти стільки веселощів проміняла на серіали? — обурено запитала я.
— Так, я дуже швидко чимось захоплююсь, а потім так само швидко перегораю. Лі, давай візьмемо каву, бо в мене руки замерзнуть поки дійдемо, — ледь не ниє Меган.
— Ну добре, проти кави я не встою.
Ми попрямували до нашої улюбленої кав’ярні, що якраз недалеко від шопінгмолу. Саме тут я звела Генрі з Меган. Якби не я, то їхні стосунки розвивались ще дуже довго.
— Досі пам’ятаю той каверзний випадок, — з усмішкою каже подруга.
— Зате як все обернулось…Мені б так, — замріялась я.
— Не переймайся, в Нью-Йорку ще багато самотніх барменів та офіціантів, — підмигнула брюнетка.
— Ой ні, у мене є Том, — від цих слів аж в серці кольнуло. Не Том тут мало бути! Стоп, Лі, отямся. Ні, ти права, Тому не місце в моєму серці. Щоразу ось така війна між серцем і розумом. Я не знаю яку позицію обрати.
— Яку каву береш?
— Як завжди. А ти?
— Теж. Не змінюю власних уподобань.
Наші напої вже готові, тож можемо продовжити прогулянку. Меган обожнює капучино так, як я лате. В цілому вони схожі, хоч різниця є. Майже як і я з Меган, у нас є чимало спільного, але ми дуже різні.