Розділ 10

(Лія)

Вечір. Осіння магія просто причаровує і змушує слідувати за душею, а не розумом. Дорога додому недовга, а іноді так хочеться насолодитися відпочинком на самоті. Красиві кленові листочки, забарвлені в різноманітні теплі відтінки, витають над холодним сірим передмістям Лондону. Туман огортає не лише околиці міста, а й мою душу, поранену душу.

Ніщо не зрівняється з болем розбитого серця. Особливо, коли винуватця цього ти досі кохаєш. Зараз я могла б обійняти його, поцілувати, піти на прогулянку вдвох вечірнім містом. А в результаті, плекаю теплі спогади, гуляючи самотніми вулицями непривітного Лондона.

З таких приємних думок мене дістав телефонний дзвінок. Це Том.

— Привіт. Цього разу не спиш?

— Привіт. Ні, в клуб прямую, — жартома відповіла я.

— Те, що ти казала на вечірці — правда?

— Так, абсолютно. Я словами просто так не кидаюсь, — аж в серці защеміло від цих слів. Я йду проти себе.

— А що з Ніком?

— Він лише друг, нічого більше, — відповіла я, пустивши самотню сльозу.

— Щодо клубу ти правду сказала? — він аж занепокоївся.

— Ні, додому йду. З подругою гуляли.

— Добре. На добраніч, тоді, — почула ніякові слова з того боку телефону.

— І тобі.

Правду про мене кажуть: коли щось йде не так, я спалюю не кораблі, а порти.

Як би мені не було погано я мушу витримати це і просто знищити почуття до Ніка. Щоразу як згадую його ім’я, то хочу підійти сказати, що мені байдуже на все, лиш би він був поряд, а перед очима постає мальовнича картинка з вечірки.

Я просто розгублена. Сльози течуть з моїх очей і я розумію, що не можу пробачити йому. Та й не тільки йому, в першу чергу собі, що це дозволила. Не повинна була відштовхувати. Я не була готова любити, але Нік увірвався в моє серце надто раптово і я не встигла навіть отямитись. Завдяки цьому хлопцю зрозуміла, що нікого ніколи так не любила, але поки не готова ділити Ніка з кимось.

За декілька хвилин я вдома і хочу відпочити від усього цього. Мама ще те кольє показати мала. Завтра з самісінького ранку я лечу назад, тому це можна зробити лише зараз.

— Мам, ти мені щось обіцяла, — майже з порога кажу я.

— От нетерпляча. Ходімо, — з усмішкою сказала вона і повела мене в сімейну бібліотеку. Мабуть, до сейфу, який розміщений там.

Я не фанат книг, тому бувала тут нечасто. Багато полиць з різними книгами, деякі, мабуть, особливо цінні. Але більш цінного, ніж компромат на конкурентів ще треба пошукати. Можливо, тут щось і такого типу є. Лія, про що ти думаєш?

Вже скоро мама зробила певні маніпуляції та двері сейфу відкрились. Всередині була прозора коробка, на дні якої лежало щось типу червоної бархатної подушки, а на ній саме кольє. Красивий ланцюжок з білого золота, проте короткий, значить не повноцінне кольє, а чокер. І красивезний чорний камінь у вигляді каплі, що обрамлений дрібними прозорими камінцями. А як гарно блищить при світлі. Ніколи нічого подібного не бачила.

А цей камінь чорніше найтемнішої ночі. Безліч граней, які переливаються і доповнюють цю майстерно зроблену прикрасу.

—Що це за камінь? — все ще не могла відірвати погляду від прикраси я.

—Чорний діамант, обрамлений дрібними білими. Я не думала раніше, що це справді діамант. Припускала, що коштовний або напівкоштовний камінь. До речі, раніше цей вид алмазів вважали неправильним, тому його не надто цінували, лише нещодавно він став доволі популярним та дуже дорогим.

—Виходить, що тоді, коли була виготовлена прикраса він не цінувався?

—Виходить, що так. Тільки зараз з’явилась мода на цей камінь, а тому і коштовність цієї прикраси набагато більша, ніж могли уявити раніше. Ще була якась легенда родинна, але я не дуже пам’ятаю її.

—І ти жодного разу не одягала цей шедевр? — перебила я спогади мами.

—На жаль, ні. Ходімо пити чай, досить здогадок. Тобі завтра рано вставати, тому потрібно добре поспати.

Мама зараз права. Мені потрібно добре поспати, бо завтра довгий день.

***

Після повернення до Нью-Йорку пройшов майже тиждень. Я справді стала дівчиною Тома і багато часу проводжу в компанії Брітні та Кейт, а ще більше часу проводжу за навчанням, бо хочу забути  Ніка. Моє життя розділилось на 2 періоди: до та після.

Нік мене ігнорує, як і я його. Проте він досі злиться на мене, а я ночами вже не плачу в подушку. Учора мені дзвонила Еліза і розказала, що їй подобається хлопець з університету. Мої переконання, бути обережною, сприйняла несерйозно. Головне, щоб знову не втрапила в халепу, типу як тоді з Джейком.

Сьогодні п’ятниця. У мене, Меган та Кейт запланований похід в клуб. Ще не знаю в який, але думаю, що подруги обрали щось цікаве. У Брітні особливі плани на цей вечір. Меган ледь відпросилась у Генрі, а Том просто побажав мені гарно провести час. Рада, що не намагається заважати моєму рішенню, хоч воно не надто йому подобається.

Трохи дивно, коли з тобою в усьому погоджуються. Не можу звикнути до того, що Том не розуміє моїх жартів. Він усе сприймає надто буквально. Також не люблю величезні букети троянд, що намагаюсь йому довести останні декілька днів, тому довелось сказати, що в мене алергія на квіти. Мабуть, у нас різні поняття, що таке романтика.

— Лі, ну годі про щось думати. Ти цілий тиждень не вилазила з книжок та конспектів. Відпочинь, відволічись, — сказала Меган і відібрала в мене книжку.

— Справді. Ти багато часу витрачаєш на навчання, повернись в реальність, — підтримала її Кейт.

— Ну, якщо ви так хочете…— зробила я невелику паузу. — то йдемо у відрив.

Мою пропозицію вони прийняли. Я ще маю 2 години на те, щоб зібратись. Перший наряд дівчата забракували, так само як і другий. Точно, я зовсім забула про те, що купила в Лондоні. Шкіряна облягаюча спідниця та куртка, яких я доповню короткою чорною футболкою та туфлями з минулої вечірки. Як з похорону втекла, зате красиво.

— Лі, чому ти зразу не показала цей божественний образ? — спитала Кейт, щойно обернувшись.