Розділ 3

Таке враження, що все найважливіше у цьому світі відбувається уві сні. Або це я вже настільки звик до горизонтального положення, що серйозними речами можу займатися виключно лежачи. Такий собі Обломов нового розливу. До речі, про розлив! Як я зміг остаточно переконатися на власному досвіді, тутешнє вино дуже підступне. А головне, належить до найнеприємнішого розряду алкогольних напоїв, що впливають на організм за кумулятивно-фугасним принципом: «ти, любий, йди — я тебе наздожену». П'ється, як сік або компот, а коли хміль набирає сили, ти опиняєшся вже далеко-далеко за точкою неповернення.

Тому, віддавши належні почесті тілу загиблого воїна і випивши кругову чашу за перемогу над розбійниками, а також подякувавши Творцеві за даровані життя, врятованих дівчат, — саме повернення до Зеленецького замку я вже пам'ятаю невиразно.

Потім, уже в хоромах, мені ще щось щедрою рукою підливав зі глечика Любомир, таємничим шепотом повідомляючи, що графиня сьогодні лягла спати раніше, і чому б, у такому разі, двом доблесним воїнам трошки не попустувати? Пригадується ще, що ми не лише пили, а й співали... Гучно і кожен своє. На щастя, досить невиразно, бо навряд чи я і в такому стані синхронно перекладав тексти улюблених пісень. А незнайому співучу мову, чого доброго, могли сприйняти за заклинання.

Потім я відійшов убік, за природною потребою — і натрапив на знайоме багаття.

«Моє багаття в тумані світить, іскри гаснуть над водою, нас з тобою ніхто не зустріне…».

Поруч із вогнем троє хлопців і одна дівчина, про щось жваво сперечалися. Хотів підійти ближче, але ноги не слухалися, чи туман не пускав — не пройшов фейс-контроль, у зв'язку з підвищеним вмістом етилового спирту в крові. Спробував привернути їхню увагу активною жестикуляцією, але це з темряви добре видно, що відбувається на світлі, а не навпаки. А ще згодом, імлі набридло моє розмахування руками, і вона абсолютно безцеремонно спровадила мене геть…

Опинившись у своїй кімнаті, я побачив там високого старого. Настільки потужної статури, що про його похилий вік можна було здогадатися тільки по густій сивині, що вбілила не тільки волосся незнайомця, але також його вуса, бороду і густі, кущисті брови.

— Нарешті вона потрапила до рук того, хто зуміє гідно оцінити все викладене мною тут, а також — скористатися накопиченим досвідом і знаннями, — сказав він густим архідияконським басом, любовно погладжуючи долонею палітурку знайденої інкунабули. — Бережи її, Ігоре. Тобі ще дуже багато чого навчитися треба, перш ніж йти далі ...

Я хотів спитати: хто він такий і що йому треба, але невидимі, м'які руки наполегливо потягли назад, і я впав навзнак на лежанку, встигши ще здивуватися: звідки в кімнаті стільки червоних маків...

* * *

— Це починає ставати поганою традицією, — невдоволено пробурчав знайомий голос. — Коли не з'явлюся, ти обіймаєшся з похміллям. Так, я чого доброго розорюся на безкоштовному постачанні пива… Знайшов собі матінку Терезу… Гей! Годі спати! Я між іншим, з тобою розмовляю… Несусь, розумієш, через добрих пів Всесвіту, щоб гарного дня людині побажати, а вона навіть очі відкрити не спроможеться. Зовсім розпустився... Не спиш уже. Ні, щоб як і належить порядному прогресорові відсталий світ до освіти і розвитку тягнути, він сам тягнеться — до дівчат і хмільного. Рахую до трьох, а потім йду. По-англійськи… Разом із пивом. Раз…

Загроза подіяла.

Зробивши титанічне зусилля, я розліпив очі і втупився у стелю. Щось я й справді став зловживати алкоголем. Лише другий тиждень, як тут, а знову налигався в люлю. Хоча, якщо до цих тижнів додати півроку вимушеної абстиненції, то картина стає не такою вже й жахливою. Знайшовши консенсус із совістю, я вимогливо простяг руку, і чіпко стиснув пляшку, що тицьнулася в долоню. Останнє зусилля, і цілюща волога, пінячись і щипаючи ніс, полилася в муміфікований організм, повертаючи мене суспільству.

До речі! Я скосив очі вправо і виявив у себе на плечі біляву жіночу голівку, що солодко сопіла кирпатим носиком. Матінко рідна — Калинка! Це ж коли я встиг? Опустивши погляд нижче, полегшено зітхнув – дівчина спала повністю одягненою. Хоча, наскільки такий поворот сюжету кращий, судити важко. Хто знає, яку оцінку дасть жіноча громадськість моїй ненавмисній галантності. Як би, згарячу, в інваліди не записали. Замучишся потім протилежне доводити…

Мабуть, уловивши мою тривогу, поки ще невидимий співрозмовник підмітив.

— Та не журися. Нічого особливого не сталося. Тутешні моралі, звичайно, далеко ще до твого прогресивного часу, в якому мінет не привід для знайомства, але і вона цілком толерантна у питаннях сексу. Особливо після Моровиці. Зауваж, Ігоре: будь-яка, навіть найбільш пуританська спільнота, завжди поверталася до полігамії, коли опинялася на межі вимирання. Природа розумна і коли стоїть питання «бути чи не бути» — святенництво та інші релігійні забобони відкидаються убік, як порожній кукіль відділяють від зерен... Краще повідай мені, де ти знайшов цей манускрипт?

Пиво розчинило, змило пути, що сковували мене, і я, хоч і з деяким зусиллям, зміг повернутися на бік. У кріслі біля вікна сидів мій давній і теперішній рятівник, з незмінною нерозкуреною цигаркою в зубах. Чоловік тримав на колінах, знайдену, вірніше — подаровану мені інкунабулу і з видимим інтересом гортав сторінки.

— Знайома річ?

— Як тобі сказати. І так, і ні… Але в цьому світі її аж ніяк не могло бути.