1. Беру участь!

– Агато, це наш шанс. Ми нагадаємо про себе світові, ми знову зберемось разом! – Ремі нервово їздив по кімнаті на своєму візку, гарячково розмахував руками, розповідав про нове реаліті-супершоу, де учасниками мають стати колишні відомі райтери. 

– Дурня! Я ніколи на таке не поведусь! – Агата сердито глянула на друга. 

– Ти одна не погодилась. Корінна, Елла, Макс, Лань – всі дали згоду. – Ремі називав імена тих, хто впродовж десяти років були колегами і соратниками, суперниками і водночас – найближчими друзями їх обох. Кожне з цих імен змушувало Агату здригатись, наче від удару. 

– Що?? Не повірю, що вони погодились! – нарешті вимовила вона.

– Не лише погодились, а й підписали контракт. – Ремі зробив майже театральну паузу. – І я теж…

***

Агата залишилась в кімнаті одна, застигла, дивлячись в одну точку, а потім повернулась в ліжко і спробувала заснути. 

Коли її смартфон запищав втретє, вона не витримала, і рукою змахнула його зі столику.

“Увага! Підвищений рівень агресії!” – огризнувся той, гепнувшись на підлогу. Натомість Агата лише відвернулась до стіни та натягнула на голову старомодну синтетичну ковдру. 

Але поспати їй все-одно не дали. В двері спальні знову в'їхав на візку Ремі. З ним вони на двох знімали квартирку. 

– Ремм… – простогнала вона та спробувала заховатись під ковдрою остаточно. Однак датчики руху, відмітивши Ремі, автоматично увімкнули світло. 

– Досить спати, треба вирішувати. – зітхнув той, дивлячись на кількість пустих пластикових баночок біля ліжка сусідки. – Ти це знову пила? 

– Ні, вазон поливала! – огризнулась та. 

– Мозок. Нейронні зв'язки… вони руйнуються від цього лайна! 

– А може я для того й п’ю! – вибухнула Агата та скинувши ковдру, різко сіла. – Якого біса ти знову приперся? 

– Треба обговорити пропозицію. 

– Що? Здурів, чи що? Я ще нормально не мислю. І я вже сказала тобі свою відповідь. 

– Тобі треба менше пити цю гидоту! Тоді й мислитимеш! – Ремі теж нервував. 

– В тебе горить щось, чи що? – невдоволено фиркнула Агата та вибралась на ліжко в кімнатних капцях. “Ви не зняли домашнє взуття! Бактеріальний ризик – 79%” – замигало на гіпоалергенному пластику бильця. 

– Ще ні. Але завтра горітимуть рахунки за енергію та світло. І в тебе, до речі теж. 

– Ти що, мій банківський агент? 

– Ні, я знаю, як зробити, щоб не горіли!

– А детальніше можна? 

– Пам'ятаєш, як було раніше? – голос друга став тихіший, скрадливіший. 

– Згадай ще епоху динозаврів! – Агата ніколи не відрізнялась життєрадісністю та позитивом, а зараз і поготів, їй хотілось хіба кави й чогось міцнішого, а не вислуховувати незрозумілі натяки друга. 

– Ти ніколи не думала, що знову зібравшись, ми перевернемо світ? – остаточно вибив з колії. 

***

Слова Ремі засіли глибоко в думках. Колись вона з ним та ще трьома друзями, були постійно в центрі уваги. Не дивно – вони були практично останніми письменниками (правда називали їх райтерами), чиї книги друкували, продавали, купували і читали. Єдині – хто ще міг протиставити свою творчість книгам, написаним ШІ*. А потім… потім книги написані людьми заборонили. Десь спалахували поодинокі протести, хтось ініціював не читати ШІ, та це нічого не змінювало. А далі Рада Семи* заявила, що, читати “людські” книги – це ознаки низького смаку та інтелекту. Заборону повністю зняли, однак вже за півроку, ніхто до їхніх книг і не торкався. Хоча були вони різножанрові, різнопланові. 

Ліна Лань – мила дівчинка, створювала справжні фентезійні світи в своїх книгах. Відкривши одну – можна було забути про час і місцезнаходження на години. Ремі – сатирик, писав так, що над його творами всі плакали й сміялись, а черги за новинками перевершували черги на енергетичні браслети*. 

Була ще Елла, про яку Агата не чула більше року – авторка еротичних любовних романів, які розкуповували ще швидше, ніж книги Ремі, та “королева жахів” Корінна, з якою Агата спілкувалась найбільше. Сама ж Агата писала детективні романи та навіть псевдо взяла на честь “книжкової” справжньої письменниці, що жила століть 4 тому.

А ще – Ремі та Макс, з якими ніколи не було нудно. Після втрати свого статусу та можливості творити всі вони розбіглися хто куди. І перспектива побачити всіх разом – водночас і страшила, і вабила Агату. І тому, насипавши корму своїй неймовірно екзотичному улюбленцю – справжній живій собаці, вона написала Ремі коротке повідомлення: “Беру участь”. 

***

Рада Семи* - сім старійшин, що правили країною. Ніхто достеменно не знав, однак існували здогадки, що вони були програмами штучного інтелекту під кервіницьвом нікому не відомого творця. 

ШІ* - штучний інтелект.

Енергетичні браслети* - через брак енергії люди змушені були купувати додаткові джерела живлення. Такими були браслети з певним запасом життєвої енергії. 

***

Звернення автора