Лети, пташко

розділ 5

Марджеріс.

 

Добре подумавши Марджеріс вирішила не ускладнювати собі життя. Точніше не робити вигляд що воно надто складне і почати з простого і звичного. З розпитувань експерта. Людини, котра половину свого недовгого життя працює, хоч і не маг.

Нетсі була дочкою служниці і однорічкою Марджеріс. Зовсім на неї не схожою. Бо Нетсі весела, курноса і світлокоса. А Марджеріс шатенка зі звичайним прямим носом, блакитно-сірими очима і навіть без ямочок на щоках. 

Повторювати кар'єру мами Нетсі не хотіла. І зараз працювала помічницею аптекарки. Слідкувала щоб ніщо не зіпсувалося,  вела облікову книгу і листування,  знала всіх постійних покупців і робила ще багато чого. А почала з сортування цілющих трав. Так що дівчина вона розумна. 

І в Марджеріс з нею завжди були хороші стосунки. З Нетсі спілкуватися було приємніше,  ніж з більшістю родичів. І не сказати щоб вона з нею дружила, але трохи довіри було.

Розмовляти з Нетсі Марджеріс пішла зранку. І вийшло дуже вдало бо дівчина якраз збиралася піти десь поїсти. Не доведеться її від роботи відволікати.

Як розпочати таку цікаву розмову, Марджеріс поки не знала. Натякнула, що цікавиться роботою для магів і мабуть надто задумалась над цією проблемою, бо чоловік, котрий взяв і виріс на її шляху, став великою несподіванкою. 

– Пташечка! – радісно гаркнув він, втримавши її за плечі.

Марджеріс здивовано на нього подивилась і не відразу впізнала. Бо він розплів свої косички, зв’язав довге волосся в хвіст, та ще й перевдягнувся в нормальний сюртук. І став майже схожий на нормальну людину. Нормального чоловіка. Ну, майже. На нормального, надто гарного чоловіка.

Марджеріс впіймала себе на тому, що зачаровано дивиться в його очі. Світлі, сірі здається, просто з якимись дивними іскорками, котрі фарбували їх в жовте своїми відблисками. І це справді заворожувало. Вона наче дивилася в очі великому хижому звіру. І не могла зрушити з місця.

— Іду, дивлюся, а тут моя знайома, — досить життєрадісно заявив цей дивак.

А погляд серйоний, якийсь навіть прискіпливий, наче він щось невідоме намагався в ній роздивитись.

Відступати від нього довелося зусиллям волі. Відірвати погляд від його очей виявилося іще складніше. І що Марджеріс побачила, коли з цією непосильною задачею справилась? А побачила вона веселу Нетсі, котра вказувала на щось рукою. А поряд з нею стояла та сама височенна дівчина з декольте і кивала, теж випромінюючи радість і задоволення життям. Прямо тобі найкращі подружки.

— Я знаю, де ми поїмо! — заявила декольтована дівчина.

Дикун велично кивнув і його хвостик заворожуюче хитнувся.

А Марджеріс зрозуміла, що її день зіпсовано. З самого ранку. Так що нічого хорошого очікувати від цього дня не варто.

І чому вона пішла слідом за цією трійцею в їдальню з намальованими на вивісці квіточками, Марджеріс не надто зрозуміла. Треба було вибачитись, сказати, що про щось згадала і попрощатись. А вона пішла, дурепа.

Реміліна було багато. Дуже багато і помітно. А його супутниці іще більше. Вони вдвох наче наповнили собою приміщення зі столами і квітами. Може там іще щось було, але Марджеріс не роздивлялась. Бо столів багато, квітів, чий тонкий запах перемішувався з ароматами їжі і кави, теж багато. І ось цих двох багато.

Ремілін відсунув для Марджеріс стілець. Його супутниця і Нетсі сіли самостійно.

Що вони там дружно замовляли, вона якось упустила. Намагалась придумати план як піти звідси і щоб у цього не було вигляду втечі. А то хижак з жовтими очима ще слідом кинеться. Звідкись взялося таке відчуття.

Потім принесли її каву. Декольтована дівчина, котру звали дивно немісцево — Суніві, розповідала смішну історію про нечемного залицяльника, котрого вона через чийсь паркан перекинула і прямо під морду собаці, як виявилося. Нетсі хихикала і заздрила. Ремілін велично їв щось з м’ясом і виглядав найвищої проби аристократом. Просто аристократом з якоїсь далекої екзотичної країни. І він привертав до себе увагу. Та вони всі привертали увагу. Навіть вона сама з цією клятою кавою. Чомусь здавалося, що це недобре. Чи чергове передчуття, чи просто відлуння впевненості, що день зіпсовано.

— Мені треба… — спробувала відступити Марджеріс.

І тут Нетсі згадала, з чим вона до неї прийшла з самого ранку.

— Ой! — аж підскочила вона. — А навіщо ти питала про роботу для магів?

Дикун і руда Суніві тут же вилупились на Марджеріс з однаковою цікавістю.

— Та так, — спробувала вона все-таки відступити з місця поразки.

— Знаю я одну роботу для магів, але там треба крові не боятися, — з награною простодушністю заявила Суніві і пальцем по столу поводила, мов намагалася випалити загадкові магічні знаки.

Ремілін тихо хмикнув.

— У неї родичі, від них одні неприємності, — спробувала щось виправити Нетсі і зробила тільки гірше. По зацікавленому погляду дикуна видно.

— З-під крила родичів вилетіти захотілося? — поцікавилась Суніві.

І Марджеріс чесно спробувала все-таки попрощатись і піти. Щось пояснювати майже незнайомцям? Ще цього приниження їй не вистачало. Але дикун впіймав за лікоть і життєрадісно усміхнувся з таким виглядом, наче його тільки що осяяло.

— Від моїх родичів теж не дуже приємно залежати, — заявив таємниче.

Марджеріс не витримала і тихо фиркнула.

— І я люблю допомагати гарним дівчатам, — додав. 

Аж захотілося спитати, що він за ту допомогу просить. І під підлогу провалитись захотілося. І схопити вазу зі стола і розбити об чиюсь голову. Просто Марджеріс поки не визначилась об голову Нетсі, котра не розуміла, що не так, чи об голову дикуна, котрий розумів і насолоджувався, по пиці видно.

— Вас це не стосується, — видавила вона з себе.

— А що ти взагалі вмієш? — спитала Суніві. — От якби ворожити, знаю я одне місце. І ніхто навіть не впізнає. Там можна в масці сидіти.

Нетсі подивилася на неї несхвально і пискнула про благородну дівицю, від чого Суніві відмахнулась і згадала про інше місце, де потрібно в легальних приворотах розбиратися і бути достатньо впевненою. А ще швидко бігати, бо можуть захотіти побити. Легальні привороти ж не дуже дієві, а люди очікують дива і ображаються.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше