розділ 4

Леслі.

Те, що летіти кудись лише для того, щоб на місці розпитати свідків і експертів чи впевнені вони, що саме Гірта Лері кремували і закопали, та ще дурня, Леслі розуміла з самого початку. Та й світ їй явно натякав, що не треба на те витрачати час. Он навіть якогось фронтмена з його аналізами в новини підкинув. Мабуть то був всім відомий посил на всім відомий чоловічий орган. Але відмовитися вона все одно не могла.

Бо дороге начальство, разом з його осіннім настроєм, потім дірку в голові проклює. За неналежне виконання обов’язків, лінощі і довірливість.

Ну, розпитала Леслі всіх, хто не встиг поховатися і що це їй дало? А нічого. Вони були впевнені, що то саме Гірт Лері був. Аналізи (не думати про фронтменів дивних музичних гуртів!) провели. Ні, не клон. Точно не клон. Впевнені, що не клон. А хочете, ми вам про поділ клітин розкажемо, кислоти і як визначається справжній вік дорослої на вигляд людини? Не хочете? Але скинути те все на ось цю адресу, нехай начальство задовольнить свою цікавість? О, ми це з величезним задоволенням. А Гірт був той самий. Навіть історія впливу захворювань співпала з історією захворювань. Повністю. Що буває нечасто. Бо зазвичай люди можуть ігнорувати різні легкі форми, або займатися самолікуванням, іноді навіть виліковуються і хвороба в регістр не попадає. А ось Гірт за своїм здоров’ям слідкував. Місцями аж занадто.

Леслі покивала, подякувала, сходила подивитися на могилку, зарослу бур’янами і засипану листям, і вирішила повертатись. А що тут ще робити? Краще б вона відразу почала хлопчика шукати. Бо не факт, що він сам заховався. Можливо хтось його заховав і десь утримує.

— Або вже кремував і прикопав десь в лісі. Чи над морем розвіяв, — зло прошепотіла вона.

Її все ще чекали родичі зниклого, однокласники, друзі… підлітки. Аж затриматися захотілося.

***

Розпитування родичів зниклої дитини завжди «дуже веселе» діло. Мати ридає і розповідає який її хлопчик чудовий і не хоче слухати про його спроби зламу чогось там. Це все наклеп! Стопроцентно!

Одноклассники радіють увазі до себе і більшості немає ні найменшого діла до зниклого. Зламував щось? Цей мозголум? Та бути не може, він же травоїдний і з учителями вітається.

— Дізнатися що таке мозголум, — пробурмотіла Леслі, розуміючи, що нічого більш цікавого тут не дізнається. Якщо вже це бідне, зовсім безневинне дитя примудрилося під носом матері свої противоправні дії крутити, то що йому якась школа? — Перевірити шкільні комп’ютери. Експертів мені, експертів, нехай не лише в мене голова болить.

А противоправні дії там точно були. Бо прослідкували за тим недотерористом, скільки могли і навіть ідентифікували. А ось техніка, яка йому в тому допомагала… Домашній костюм присутності був чистий настільки, наче належав немовляті. Або наче параноїдально настроєна мати раз в кілька днів те діло перевіряє, розумно не довіряючи батьківському контролю, зламувати котрий всякі недохакери вчаться першим ділом. Іншого, як були впевнені родичі, у хлопчика не було.

Але вони також були впевнені в його святій невинності. І не знали про вечірки неформалів, де його також вже ідентифікували, не зважаючи на офлайнове віртуальне лайно, за допомогою котрого він накинув собі зо п’ять років. Хороше таке лайно, як не дивно, раз його на ті вечірки пропускали. Їм ж насправді проблеми з неповнолітніми і поліцією не потрібні.

А де він ті приблуди взяв?

Так що, як мінімум іще один костюм в нього є. А можливо і власна серверна, враховуючи, які суми в його сім’ї вважають кишеньковими грошима. Було б бажання, а назбирати на міні-серверну при незначній економії з такими кишеньковими можна десь за півтора року. Йому ж не треба самостійно купувати собі їжу, одяг, за квартиру платити. А там ледь не половина дуже навіть непоганої зарплати Леслі.

— Відправити юристів бодатися з банком. Треба прослідкувати ці кишенькові гроші, щоб його. Хоча є в мене підозра, що частина загадково зникла на якомусь ігровому аукціоні, з тих, на котрих підлітків вже пускають, бо треба ж їм купити для гри суперзброю, обладунок для перса і щось таке рідкісне, щоб вороги самі повиздихали. І хлопчик навіть встиг комусь поплакатись, що його нещасного обманули. Гроші взяли, а прислати коди від купленого забули. Геніальна ж схема, котру хрін прослідкуєш.

Було в Леслі відчуття, що нічого всі ось ці дії не дадуть. Надто вже розумний хлопчик. Котрий зміг привернути увагу до того будинку, котрий давно впав і ніхто того не бачив. Та ще й так, що те діло навіть годину не ігнорували.

— Надто розумні підлітки, то біда, — сумно сказала Леслі своєму відображенню в темній шибці. А як тут не сумувати, якщо в самої таке ж підростає. І тут що ти з ним не роби… а вона ще й постійно зайнята мати. І батька в дівчинки нема. Де тих батьків взагалі беруть? Їй чомусь попадаються суцільно бовдури, котрим самим потрібні батьки, причому з правом вчити при допомозі ременя. А деякі з них були ще й її колегами, а значить, одні з найкращих представників виду. — Навіщо я на цю дурню витрачаю час? Прочитала би звіти поліції і все чудово знала. Шукати потрібно якось не так.

Вона чесно задумалась як саме. Відпила кави із стаканчика, котрий був настільки біорозкладним, що за відчуттями вже почав розповзатися під пальцями. Так що пити потрібно швидко. І купити бісів термос. Бо ще й не кожен апарат видає каву після сьомої години вечора. За здоров’я нації їх виробники занадто вже непокаяться.

— Це все дурня. Була б не дурня, поліція б цих малолітніх хакерів ловила пачками. Так що потрібно шукати інакше… цікаво, у що це миле дитя грало і в яких надсвітах просиджувало штани. Іще не повірю в недохакера, котрий не купував і не продавав чіти. Спочатку для вивчення, потім, щоб скоріше серверну купити. Хм… сірі ігрові канали з різним сміттям, купою вірусів… всі недохакери починають з них. І вони радо своїх підписників здають, щоб не прикрили цей бізнес на бовдурах. І ця гидота така настирлива, що скільки потім від неї комп’ютери не чисть, все одно все не вичистиш. Вона ще й по зв’язаним розповзається, хоч ти сто заборон там навісь. Але з домашнього цей бовдур те робити б не став, там мати з параноєю. Так що… Хто там його хороші друзі?