розділ 1

Ранок кожної дівчини повинен починатися з кави і круасана. Про це вже другий тиждень з кожної дірки розповідає реклама чергових стимуляторів, котрі поки заборонити не встигли. Ага, якщо таблеточку пофарбувати в коричневий колір і назвати її кава, ні одна дівчина не відрізнить. Дівчата, вони такі, загадкові.

Леслі тихо фиркнула і клацнула пальцями, визиваючи до життя власну «каву», прокидатися з котрою було принаймні весело. Часом. Такий собі ритуал з самого дитинства. Їй завжди було цікаво яка ще за дурня сталася в світі, поки вона спала.

Так, це були саме новини. Іноді вони іще й збадьорювали не гірше того стимулятора.

— …чергова масова крадіжка біоматеріалу, — бадьоро розповідала явно віртуальна ведуча незрозуміло якого каналу. — Схема давно відома, але чоловіки все одно потрапляють в тенета шахраїв…

— Ще б вона була невідома, — пробурмотіла Леслі, запускаючи режим приготування збалансованого сніданку. — Гарна краля, дешевий готель, таблеточка для потенції і вірт для особливих відчуттів. А на ранок ні кралі, ні біоматеріалу, ні паспортного чіпа, ні навіть трусів іноді.

— Незаконне розведення дітей — найтяжчий злочин! — з надривом, ледь не випадаючи з екрана казала ведуча. — А деякі чоловіки навіть не розповідають поліціянтам про крадіжку! Деяким навіть подобається, що десь там будуть його діти! Психологи це пояснюють…

Що і кому пояснюють психологи, Леслі було не цікаво, тому вона знову клацнула пальцями, запускаючи рандомний вибір чергового невідомого їй каналу і пішла чистити зуби.

Екран велично поплив слідом. Віртуальна ведуча змінилася на справжнього чоловіка зі справжніми залисинами і сумним обличчям ображеного мопса. Він дивився так, мов його змусили приймати участь в випуску новин і десь там в нього цілиться снайпер. Чоловік мовчав і просто дивився, говорила невидима жінка і розповідала сюжет нової серії серіалу про яблучний сік, за розвитком якого Леслі слідкувала вже четвертий день. Почалось там все банально, у когось в дитини з’явилася алергічна реакція і тут же було звинувачено виробника, що він справжні яблука давно замінив коктейлем з невідомих науці хімікатів. Виробник образився, продемонстрував виробничий процес і склади з яблуками. Справжніми. Мама дитини запідозрила, що хімікати потрапили в яблука при вирощуванні, але аналізи нічого не показали, підозріло «чисті» були яблука. Хтось навіть запідозрив, що їх викрали з дорогоцінних заповідних садів, де їсти яблука дозволяється лише звірам і птахам. Але там яблука були на місці. І ні, матінка не погодилася, що у її дитини алергія саме на справжні яблука, вона захотіла ще аналізів. Розширених. Завдяки котрим було виявлено, що яблука торішні, частково гнилі і запліснявілі. Після чого виробника соку пограбували, вкрали ті самі яблука, бо тільки на найнатуральнішому продукті може вирости пліснява…

— Яка дурня, — посміхнулася фальшивому пейзажу за вікном Леслі, але вимикати його не стала. Справжній менш привабливий. — Наступне, — веліла рандому і подивилася в дзеркало. На неї звідти подивилася коротко стрижена нечесана блондинка. Натуральна, хто б що не думав. Попеляста така, без натяка на руду. Очі в блондинки були великі і сірі, трохи розгублені. Губи повнуваті, а підборіддя і ніс вузькі і гострі. Вилиці ще, аристократичні. І ось все це якимось дивом урівноважували брови, світлі, але досить добре видимі. Не красуня, але досить цікава. Їй навіть попрацювати моделлю в свій час пропонували. І дуже дивувалися, що дівчині значно цікавіша юриспруденція. Зовнішність на зовсім інше натякає. Дехто навіть всерйоз сумнівався в тому, що в такій гарненькій голові водяться мізки здатні ту юриспруденцію потягнути. Ну, то їх проблеми.

Леслі посміхнулася відображенню і повернулася до новин.

Сумний експерт по плісняві зник і з’явився його трохи більш веселий двійник.

— …ви не розумієте! — комусь доводив він, витріщивши на Леслі очі. — Звісно ніхто не буде забороняти космонавтам дальніх польотів зустрічатися з рідними і друзями в світі віртуалу! Але вони не повинні там проводити увесь час! Робота страждає!

— Робота завжди страждає, де не працюй, — філософськи сказала Леслі і веліла: — Далі.

Проблеми людей, котрі за великі гроші найняли бовдурів і відправили їх долетіти он туди і залишити он там обладнання для чергового «голкового проколу» Леслі принципово ігнорувала. Обладнання ці бовдури в будь-якому разі вивантажать і черговий крок людства до зірок буде зроблено. Вона взагалі не розуміла навіщо там космонавти. Примітивні роботи справилися б не гірше, та ще й за вірт не довелося б з бюджету країн платити. Мабуть справа в принципі.

— Одного разу ми навчимося бути толерантними, — сумно сказала гарна білявка, навіть незрозуміло справжня, чи ні. — І тоді більше не буде виникати подібних ситуацій. Невже ці люди не розуміють, що теж колись помруть. І вони ж самі можуть захотіти залишити свої цифрові копії жити далі. Як можна бажати пониження в правах…

— Так, так, — пробурмотіла Леслі, сідаючи за стіл, де її чекали тарілки з майже справжнім м’ясом, натуральним яйцем і купкою зелені. Баланс, щоб його, для збереження фігури і кольору обличчя. — Всі помруть і не можна ще живим хотіти, щоб мертві не відбирали у них робочі місця. І чого їх на роботу постійно тягне? Я б все своє цифрове життя витратила на розваги. Далі!

— Моє життя справді змінилося після цієї операції! — майже кричав молодик, котрий з’явився після білявки,  і поривався стягнути штани, щоб показати результат хірургічного втручання, хоча його і в штанах було видно. Спробуй таку ковбасу тепер заховай. — Я тепер відчуваю себе чоловіком!

— Збоченець, — похитала головою Леслі і зажувала це слово пертрушкою. — Далі!

— …рух «Старі часи» знову звинуватив владу в ігноруванні проблем, які тільки накопичуються. Вони впевнені, що саме очистка води винна в виникненні у дітей складностей з запам’ятовуванням, — розповідала ще одна явно віртуальна ведуча з такими великими очима, що це навіть трохи лякало. — Послухайте пряме включення.