21. Перший поцілунок

ЦИНАР. КАБІНЕТ ОРІКСА.

Вард не повернувся того вечора до Кременця — справи затримали його в Цинарі. Та ніч стала для нього справжнім пеклом. Коли сталевий птах на його грудях перестав відчувати поблизу енергію Леле, він перетворився на розплавлену сталь, що випікала серце. Навіть коли вони ночували в сусідніх кімнатах у Кременці, цей біль був іншим — млосним, майже приємним. Але ночівля в різних світах просто вбивала його.

Він поспішав. Поспішав до тієї, що обрала іншого, а не його. Але Вард не збирався відступати. Він доведе своє кохання і щирість намірів, навіть якщо весь світ постане проти нього. Головне — знайти Іфену раніше, ніж вона дістанеться до Леле.

Він викликав своїх «очей і вух» — Реда та Ела. Офіцери здивувалися особистому виклику, адже Вард терпіти не міг марнувати час на зустрічі в кабінеті. Та за ці дні в Кременці Володар зрозумів: особиста присутність важить більше за сотні чатів та бездоганних голограм.

— Володарю, дозвольте, — у кабінет обережно увійшов Ред, а за ним і Ел.

— Не стійте в дверях, швидше! У мене немає часу, — підганяв їх Вард. — Сідайте і доповідайте.

— Інформації обмаль, — одразу почав Ред. — Ми допитали Левріона, але картина не складається. Або він справді не знає всього, або вміло приховує. Відомо лише, що Дінара та Іфена разом навчалися на факультеті прикладної магії. Один курс, одна кімната в гуртожитку.

— Отже, однокурсниці. Тепер зрозуміло, чому Іфена прийняла її в моєму маєтку — завжди можна було виправдатися зустріччю зі старою подругою. Що ще? — Вард чекав на щось вагоміше за спільне навчання.

— Обидві відрізнялися кепським характером, їх вважали «повернутими» на всю голову. Жорстокість до тих, хто був слабшим за магічною силою, вражала навіть офіцерів, які прибували на студентські розбірки. Їх хотіли відрахувати, але Левріон вніс за них потрійну оплату в касу академії, — продовжував Ред.

— А як він пояснює таку щедрість до зовсім чужої дівчини?

— Каже, що то було прохання Іфени. Дінара була її єдиною подругою, — вступив у розмову Ел. — Інформація підтвердилася: в Іфени ніколи не було близьких людей. Дінара якось змогла знайти до неї підхід. Можливо, тому, що вони були схожі у своїй жорстокості до оточення.

— Це не дає нам підказок, де Іфена зараз, а Дінара ще мінімум тиждень буде в «відключці», — резюмував Вард.

Раптом у дверях спалахнуло голографічне зображення секретаря. — Володарю, до вас із офіційним дипломатичним візитом голова Альянсу Вільних Міст Межі Кай Ченета та керівник розвідки Летол. Вони просять термінової аудієнції та доступу до швидкісного порталу.

Секретар знав, як Вард ставиться до Альянсу, але візит самого голови неможливо було ігнорувати.

— А ось це вже цікаво, — Вард здивувався лише на мить. — Пропускай. Прийму їх негайно.

За п’ять хвилин двері роз’їхалися, пропускаючи Кая та Летола. Після коротких вітань Вард жестом запросив гостей до столу. — Каю, чим завдячую твоєму терміновому візиту? — запитав Вард, вдивляючись у незвичайні різнокольорові очі голови Альянсу.

— Нам потрібна твоя допомога, — просто відповів Кай.

— Це відколи? Ви ж ніби вважаєте мене своїм опонентом? — різко кинув Вард.

— Питання важливіше за наші розбіжності, — Кай витримав удар. — Летол доповів про фіаско операції на Землі. Леле Гроза відмовила йому. Голова Альянсу кивнув на Летола, і той винувато опустив очі.

— А-а... вам потрібна Леле, — Вард розплився в єхидній посмішці. — Я вже уявляю ваш геніальний план і просто регочу з вашої некомпетентності. Реде, ти уявляєш, як напищені морди розвідки Альянсу розбилися об характер Леле?

Ред не втримався і пирхнув, стримуючи сміх. — Ця дівчина не дарма голова клану. Вона відчуває фальш за три кілометри. Її не купиш словами чи цяцьками. Смію запитати, — Ред глянув на Летола, — ти теж вирішив «ощасливити» її подарунком?

— Він запропонував їй акції моєї компанії, — Вард зміряв Летола сталевим поглядом. — А Леле — дівчинка-кремінь — послала його прямісінько до Небесної канцелярії.

У кабінеті вибухнув регіт. Тільки нещасний Летол, здавалося, хотів провалитися крізь підлогу. Нарешті Вард заспокоївся і звернувся до Кая: — То чого ви хочете від мене?

— Твоєї допомоги, Володарю. Ми виявили зв'язок між Карою та кланами, що займаються пошуком зниклих. Схоже, більшість із них у змові. Кара викрадає — клани «шукають», а гроші ділять навпіл. Це шалені кошти, бо рідні віддадуть останнє за повернення близьких. Якщо схопимо верхівку Кари — розмотаємо весь цей брудний клубок.

— Ситуація пахне погано. Це може закінчитися катастрофою, — Вард різко підвівся, стільчик під ним з гуркотом відлетів назад.

Його серце знову стиснув розплавлений метал сталевого птаха. Він уже не думав про Альянс чи акції — він бачив лише Леле, яка зараз, можливо, спокійно п’є чай у Кременці, не підозрюючи, що на неї відкрито полювання.

— Леле в смертельній небезпеці! — він почав міряти кабінет швидкими кроками. — Ці клани розуміють: якщо Леле візьметься за справу, вона знайде Іфену за лічені дні. А Іфена — це ключ до Кари.

Вард зупинився навпроти Кая, і в його очах спалахнуло небезпечне золото. — Санлай... Навіщо він так швидко оповістив усіх, що Енея знайшлася? Навіщо цей галас на всі світи?! Він хотів слави, а натомість намалював мішень на спині дівчини, яка врятувала його доньку!

— Санлай діяв як політик, — тихо відповів Кай, не відводячи погляду. — Йому потрібно було заспокоїти громадськість і показати силу свого роду. Він не знав про глибину змови, Варде.

— Зате ми тепер знаємо, — Вард розвернувся до Реда. — Збирай загін. Ми негайно переходимо в Кременець. Якщо хоч одна волосина впаде з її голови, я спалю кожен клан, який мав до цього відношення.

Летол кашлянув, намагаючись повернути розмову в ділове русло: — Володарю, ми пропонуємо об’єднати зусилля. Наші оперативники вже на Межі...

— Своїми «зусиллями» ви вже провалили все, що могли, — відрізав Вард, навіть не дивлячись на нього. — Ви шукаєте Кару, щоб посадити її в камеру Альянсу. А я шукаю тих, хто загрожує моїй жінці. І повірте, мої методи вам не сподобаються.