Легіон: Попіл Неонових богів
ГЛАВА 13: ПОПІЛ ПАМ'ЯТІ
Елара прийшла до тями вже далеко від Вежі. Навколо панувала тиша, перервана лише тріском пожежі вдалині. Вона була сама.
Вона подивилася на свої руки. Вони були вкриті сірим пилом — усім, що залишилося від того, хто навчив її надії. Амулет на її грудях був холодним і порожнім. Легіон забрав Ключ, але вони не помітили одного.
У її свідомості, глибоко під шарами горя, щось запульсувало. Каел не просто врятував її. Під час вибуху він передав останній пакет даних безпосередньо в її амулет. Це був не код Легіону. Це була його пам'ять. Його душа.
Вона підвелася, обтрушуючи пил із залишків своєї сукні. Її погляд став іншим. У ньому більше не було страху. Тільки холодна, металева рішучість.
— Вони думали, що видалили тебе, — прошепотіла вона в порожнечу Мертвих Земель. — Але вони просто дали мені зброю, якої не мають самі.
Елара рушила вперед, і в її очах, на коротку мить, спалахнув знайомий бурштиновий вогник.
#1798 в Фентезі
#336 в Бойове фентезі
Відредаговано: 17.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
