ГЛАВА 10: СТРИБОК У ПОРОЖНЕЧУ

​— Тримайся міцно! — прогримів Каел, перекриваючи тисячократне скрекотання Рою, що готувався до нової атаки.

​Він підхопив Елару однією рукою, притиснувши її до своїх грудей, де під пластинами броні тепер билося щось значно тепліше за ядерний реактор. Дівчина вчепилася в його наплічники, ховаючи обличчя в згині його шиї. Каел не вагався. Він відштовхнувся від іржавого краю вагона, і вони полетіли вниз, у жовте марево прірви.

​Падіння здавалося вічністю. Навколо них закрутилися мільярди сріблястих наноботів. Це була «Ріка Забуття» — потік розірваних даних і переробленого металу. Зазвичай вони розщеплювали будь-яку матерію за секунди, але синій бар’єр амулета Елари розсував їх, створюючи навколо втікачів прозору капсулу спокою.

​Вони приземлилися не на тверду землю, а на гігантське сплетіння тисяч товстих кабелів, що пронизували дно каньйону, наче коріння стародавнього дуба. Це був «Нижній Світ» — занедбана інфраструктура, про яку Легіон забув сотні років тому.

​Каел опустив Елару на ноги. Його системи перезавантажувалися, випускаючи хмари охолоджувального газу.

​— Тут сигнал Легіону не проходить, — Каел випрямився, озираючись. Його бурштинові очі світилися в темряві, відбиваючись у залишках скла навколо. — Ми в безпеці. Принаймні на деякий час.

​Елара мовчала. Вона відсторонилася від нього, поправляючи плащ, який став занадто важким. Її погляд був прикутий до амулета, що тепер не горів, а ледь помітно пульсував тривожним червоним відтінком у самій серцевині.

​— Ти в порядку? — запитав Каел, простягаючи до неї руку.

— Так... просто втомилася, — вона не підняла очей, і в її голосі прозвучала нотка, якої раніше не було. Холод. — Каеле, ти сказав, що я — твій стабільний драйвер. А що, якщо драйвер сам... пошкоджений?

​Він не відповів, сприйнявши це за втому. Але глибоко в архівах Каела проскочив короткий глітч: амулет Елари щойно передав короткий пакет даних у порожнечу.