ГЛАВА 6: ПЕРЕЗАПИС КОДУ

Сліпучий спалах білого світла розірвав морок підземелля, коли клинок Каела зіткнувся з тіньовою бронею Чорного Мисливця. Ударна хвиля була настільки потужною, що вікова пилюка вибухнула в повітрі, перетворившись на щільну завісу.

​Елара впала на коліна, важко дихаючи. Амулет на її грудях обпікав шкіру, але вона не відводила погляду. Їй здалося, що час сповільнився. Вона бачила, як біле полум'я меча Каела не просто ріже метал — воно випалює саму темряву, змушуючи ідеальну «живу» броню Мисливця кипіти й розпадатися на фракції.

​— Неможливо, — голос Чорного Мисливця вперше втратив свою сталеву рівність. У ньому прозвучав електронний скрегіт — звук системи, яка стикається з парадоксом. — Джерело енергії не піддається класифікації. Розрахунок ймовірності... збій.

​— Твій алгоритм завжди був сліпим, — прогримів Каел. Його очі тепер світилися рівним білим світлом, а кожен рух був позбавлений колишньої механічної скутості. Він рухався з грацією і люттю живої істоти.

​Каел зробив крок уперед і різким рухом зламав чорне лезо супротивника. Наступний удар припав прямо в грудну пластину Мисливця. Чорний демон відлетів назад, врізавшись у несучу колону Вежі Мовчання. По його броні побігли хаотичні іскри, а з тріщин почав сочитися густий темний холодоагент.

​— Системи життєзабезпечення критично пошкоджені. Запуск протоколу екстреної евакуації, — монотонно промовив Мисливець. Його тіло почало огортати густе чорне поле порталу. Перед тим як зникнути, його абсолютно чорні очі востаннє сфокусувалися на Еларі. — Легіон переоцінить загрозу. Виправлення неминуче.

​Коли постать ворога розчинилася, колона, в яку він врізався, з гуркотом тріснула. Стеля підземелля почала обвалюватися. Величезні шматки бетону падали додолу, погрожуючи поховати їх заживо.

​Біле сяйво меча згасло. Каел миттєво опинився біля Елари, підхопивши її на руки так легко, ніби вона нічого не важила. Він закрив її своїм тілом від уламків і рвонув до виходу з неймовірною швидкістю.

​Вони вирвалися на поверхню за секунду до того, як залишки Вежі Мовчання з оглушливим ревом склалися всередину, піднявши в попелясто-сіре небо стовп іржавого пилу.

​Каел опустив Елару на потрісканий асфальт. Дівчина тремтіла від пережитого шоку і втоми. Вона підняла очі на свого захисника. Його броня була посічена, плазмові блоки ледь світилися, але очі... Вони більше не горіли криваво-червоним світлом убивці. Тепер у них жеврів теплий, спокійний відтінок бурштину.

​— Ти врятував нас, — прошепотіла вона, торкаючись його холодної металевої руки.

​— Ні, — відповів Каел, і його голос уперше зазвучав м'якше, без звичного вібруючого відлуння металу. — Це ти дала мені вибір. А тепер нам потрібно йти. Легіон не зупиниться, поки не отримає твій амулет. Але тепер я знаю, як їх знищити.