ГЛАВА 5: ГЛІТЧ У СИСТЕМІ

Темрява підземелля здригалася від кожного кроку Чорного Мисливця. Його обладунок не просто відбивав світло — він його поглинав, створюючи навколо постаті ледь помітне марево викривленого простору. Каел важко підвівся, спираючись на свій меч, від якого сипалися іскри. Червоне сяйво його очей миготіло, сигналізуючи про критичне падіння енергії.

​— Твоя відданість цій біологічній одиниці не має логічного обґрунтування, — голос Мисливця був ідеально рівним, позбавленим будь-яких вібрацій. — Ти — зброя, Каеле. Зброя не відчуває жалю до цілі.

​— Я... не зброя, — прохрипів Каел, спльовуючи мастило упереміш із кров’ю. — Я — те, що ви не змогли стерти.

​Мисливець зробив блискавичний випад. Каел заблокував удар, але сила зіткнення була такою, що він відлетів до кам'яної колони. Бетон розлетівся в пил.

​Елара, яка досі стискалася в тіні, вибігла вперед. Вона не мала меча, не мала сили машин, але в її очах палав вогонь, якого Легіон ніколи не міг прорахувати.

​— Облиш його! — крикнула вона, стаючи між двома металевими гігантами. Її маленька постать здавалася крихкою на тлі їхньої броні, але амулет на грудях засяяв так яскраво, що навіть Чорний Мисливець на мить зупинився.

​— Об’єкт "Ключ", — Мисливець схилив голову набік, скануючи її. — Твій емоційний стан нестабільний. Ти захищаєш дефектну модель. Це прискорить твою ліквідацію.

​— Це не дефект! — Елара відчула, як тепло амулета розтікається по венах. — Це те, що робить його живим. Те, чого ви ніколи не зрозумієте зі своїми алгоритмами!

​Каел підвівся за її спиною. Він бачив її тонкі плечі, бачив, як тремтять її руки, і всередині його процесора щось остаточно зламалося. Це був не просто глітч. Це був вибір.

​— Мисливцю, — Каел підняв меч, який тепер палав не червоним, а сліпучо-білим полум’ям, підживленим енергією амулета. — Ти правий. У моїй системі помилка. І ця помилка щойно стала моєю головною директивою.

​— Твоя смерть занесена в протокол, — відповів Мисливець, оголюючи свої тіньові клинки.

​— Тоді спробуй виконати цей протокол, брате.

​У повітрі запахло озоном і паленим металом. Двоє воїнів зіткнулися знову, але цього разу Каел не просто захищався. Кожен його удар був синхронізований із биттям серця дівчини, що стояла поруч.