Глава 4 Ідеальний Алгоритм

Сині розряди статичної електрики повзли по темній біомеханічній броні Каела, моторошно освітлюючи його фігуру. Вони стояли біля самого підніжжя «Вежі Мовчання» — колосального обпаленого моноліту, що височів над руїнами мертвого міста, наче скелет стародавнього гіганта. Вітер ганяв іржавий пил порожніми вулицями, створюючи ілюзію руху там, де давно не було життя.

​Каел стояв нерухомо, дивлячись у важке, затягнуте свинцевими хмарами небо.

— Рівень іонізації зростає, — пролунав його глибокий, вібруючий механічний голос. — Це ідеальний щит від скануючих супутників Легіону. Але для моїх систем це немов занурення в кислоту.

​Елара спостерігала за ним зі щирою тривогою. Вітер тріпав її довге руде волосся та залишки темної сукні. Синій кристал на її грудях м’яко пульсував, ніби намагаючись заспокоїти біль, який відчував воїн.

​Раптом Вежа здригнулася від надпотужного удару. Вікова пилюка сипнула зі стін, а десь у глибині моноліту моторошно завив сигнал тривоги, безжально розриваючи мертву тишу.

​— Вони знайшли нас, — Каел миттєво закрив шолом. Його очі спалахнули яскраво-червоним світлом у напівтемряві. Але тепер це був колір захисника, а не бездушного ката. — Колектив зрозумів, що я отримав доступ до архівів.

​— Хто це? — Елара інстинктивно схопилася за амулет. Кристал почав вібрувати в її долоні, реагуючи на наближення чистої, концентрованої загрози.

— Мій "брат", — голос Каела став холодним, як сталь. — Найкращий мисливець Легіону. Той, у кого немає жодної помилки в коді.

​Зі стелі з гуркотом посипалися масивні шматки бетону. Згори, крізь утворений отвір у склепінні, повільно й безшумно опустилася постать. Густий чорний дим клубочився навколо неї. Незнайомець був ідентичним Каелу за зростом та статутурою, але його броня не відбивала світла — вона здавалася живою, текучою тінню. Замість очей на його шоломі зяяли дві абсолютно чорні порожнечі.

​Щойно ноги Чорного Мисливця торкнулися підлоги, простір вибухнув рухом. Металевий скрегіт клинка об клинок відлунював у стінах підземелля, наче передсмертний крик самого світу. Снопи помаранчевих іскор розліталися в усі боки.

​Каел бився з відчайдушною люттю звіра, загнаного в кут. Кожен його удар був сповнений болю, кожна атака несла в собі проблиски стертих Легіоном спогадів. Натомість його противник — чорний демон Легіону — рухався з жахливою, бездоганною точністю. Він не робив жодного зайвого міліметра рухів. Кожна дія чорного воїна була не проявом емоцій, а лише результатом ідеальних математичних обчислень.

​— Твоя система перевантажена, — монотонно промовив Чорний Мисливець.

​Не збиваючи ритму, він різко викинув руку вперед. Хвиля концентрованої темної енергії вдарила Каела в груди. Воїн відлетів назад, з гуркотом прооравши бронею кам’яну підлогу.

​Мисливець повільно рушив до нього, здіймаючи свій тіньовий клинок.

— Ти захищаєш помилку, сімдесят третій. А помилка має бути виправлена.