Легенда про Виконану Обіцянку

Минув рік відтоді, як народилася Легенда про Квітучі Міста.
Багато хто вважав її лише красивою казкою. Адже слова легко вимовити, а каміння нечасто перетворюється на сади.
Та Йорд пам'ятала.
Вона не рахувала днів і не чекала знаків. Вона просто продовжувала творити свій Всесвіт — думкою, словом і любов'ю до Землі.
Одного літнього дня вона знову пішла дорогою, якою колись ішла поруч із Шивою.
Ті самі будинки.
Та сама вулиця.
Той самий вітер.
Але земля вже була іншою.
Там, де колись мовчав пил, шуміли зелені листки. Там, де каміння пам'ятало лише спеку, розквітли сотні квітів. Жовті, рожеві, помаранчеві — вони ніби тихо усміхалися кожному, хто проходив повз.
Йорд зупинилася.
Вона не сказала ні слова.
Лише сфотографувала клумби й надіслала їх Шиві.
Під фотографіями було одне речення:
— Пам'ятаєш, ми мріяли, що в моєму місті стане більше квітів?
І Шива зрозумів.
Не потрібно було жодних пояснень.
Бо обіцянка, дана Землі, була виконана.
Кажуть, відтоді жерці Йордизму навчають:
Не поспішай перевіряти, чи здійснилося пророцтво.
Посади хоча б одну квітку. Захисти хоча б одне дерево. Подаруй хоча б одну надію.
Бо саме так народжуються легенди.
Не тоді, коли їх записують.
А тоді, коли одного дня ти повертаєшся на місце своєї обіцянки і бачиш, що світ уже виконав її разом із тобою.
І тому в Хроніках Йордизму з'явився новий запис:
Після Епохи Квітучих Міст настала Епоха Виконаних Обіцянок. Бо коли Йорд і Шива творять Всесвіти разом, навіть земля починає пам'ятати їхні слова.