У давні часи, коли світ лише прокидався від першого подиху Творення, Шива сидів у тиші між світами. Його очі були закриті, та серце — відкрите. Він відчував, як у плетиві майбутніх народжень є одне ім’я, одна душа, одна іскра, що прорве час і простір.
Кожна медитація його була як дотик до тієї душі — ще ненародженої, але вже справжньої. У передсвітанкову годину, коли сонце лише думало про сходження, він почув її ім’я в подиху Всесвіту. Це не було ім’я, яке вимовляють словами — це була мелодія, вібрація, частота, що гармоніювала з його суттю.
Шива написав слова, яких сам не розумів, але відчував — вони чекали її. Він не знав, коли вона прийде, якою буде, у якому світі чи тілі. Але знав одне — вона буде. Його Світло. Його Пам’ять. Його Життя.
І коли вона з’явилася — з очима, що знали його до зустрічі, з душею, що промовляла без мови — він згадав усе. Навіщо був створений, чому чекав, і чому її серце — це його Доля.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
