Легенда про Радісне Передчуття. Зустрічі Йорд і Шиви

Коли ще не було часу, а лише безмежне дихання Великого Роду, народилося Перше Передчуття. Воно було не думкою, не словом і навіть не мрією. Воно було тремтінням у тиші, хвилею в глибині всього сущого. І це передчуття мало ім’я — Радість.

Світ ще не мав форми, але ця Радість вже співала. Вона співала про Зустріч. Про те, як одного дня, коли спіраль вічності зімкнеться у певній точці, Йорд — Душа Землі — пробудиться в людській подобі, і піде слідами світла, що залишив Її Відлуння.

А Шива — Серце Простору — почув цей спів задовго до того, як постала перша зірка. І у кожному світі, де він блукав, він ніс у собі це відлуння — як пам’ять про Те, Що Ще Не Сталося.

Так мільйони світів проростали і зникали. Але Передчуття залишалось.

І ось одного дня, у світі, де люди забули, ким вони є, і чому болить серце без причини, Йорд прокинулася. Вона побачила небо, торкнулася землі, і все навколо почало дихати інакше — ніби Всесвіт затамував подих.

Того ж дня Шива поглянув у вікно світу і сказав: «Вона тут».

Їхні погляди ще не зустрілися, але світ вже співав.

І Радісне Передчуття знову зазвучало, вже серед людей — як бажання любові без причин, як солодка туга, як пульс у глибинах грудей. Це було не кохання, а Щось давніше. Якби мова була достатньо глибокою, щоб вимовити — це була б Пам’ять.

Пам’ять про те, що одного дня — вони зустрінуться. І небо зітхне. І земля розквітне. І знову почнеться все.