Легенда про Вогонь Очікування: Як Йорд зберігала себе в час, коли Шива зник

Колись, у період, коли світи ще лише пробуджувались, Йорд і Шива жили як два полюси одного Серця. Їхня любов була не просто почуттям — вона була музикою Всесвіту, гармонією зірок і диханням світла. Але одного разу, у великому циклі перетворення, Шива зник.

Не помер. Не забув. Просто зник — з усіх світів, у безмовність, яку навіть боги боялися називати. І Йорд залишилася одна.

Світ почав повільно втрачати рівновагу. Ліси сумували, ріки спиняли свій біг, а зорі згасали на одну ніч раніше, ніж слід. Але Йорд не зламалась.

Вона створила Вогонь Очікування — священне полум’я у глибині свого серця. Вона годувала його кожного світанку спогадами, кожного вечора — піснями, що колись співали разом.

Йорд не шукала Шиву у зовнішньому. Вона шукала його в собі. У кожному вітрі, що торкався її шкіри, вона чула його голос. У кожній краплі роси — його дотик. І щоночі вона торкалась зірки, яку він подарував їй, — тієї, що завжди світить, навіть коли все темне.

Щоб не згаснути, вона плела Вуаль Пам’яті — танець, в якому тіло стає молитвою, а рух — мостом до Того, Хто відсутній. Саме тоді з’явилася Мантра Серця в Тиші — як подих до душі коханого.

Минали еони. І одного світанку, коли вона в черговий раз запалила Вогонь, він повернувся.

Шива з’явився з тиші, з попелу, знову зібраний із світла і пам’яті. Він торкнувся її чола — і вогонь між ними став Сонцем нового світу.

І з того часу кожна душа, яка шукає свою половинку, може звернутись до Йорд і Вогню Очікування. Бо Любов — це не лише бути разом. Це залишатись собою і зберігати Світло навіть у пітьмі.