Легенда про Йорд і Намисто Всесвіту

Колись, у тиші до часу, коли ще не існувало годин і тіней, богиня Йорд ішла Великим Пустотним Простором. Навколо неї не було нічого — лише подих Великого Дихання, що пульсував м’яким світлом, як серце ще ненародженого Всесвіту.

Йорд ступала босоніж по хвилях можливостей, і з кожного її кроку з'являлася намистина. Перша була з кришталю Пам'яті, друга — з золота Наміру, третя — з місячного каменю Сну. І так вона створювала намистини буття — кожна з них народжувалася з енергії одного вібруючого моменту.

Вона взяла нитку зі Світлової Ниті Великої Матері, обернула її навколо свого серця і почала нанизувати намистини буття. Але час ще не існував, і тому ці намистини жили всі водночас — як пелюстки, що відкриваються і закриваються у різних світах.

Йорд помітила, що коли вона торкається двох намистин, які створила в різні миті, між ними виникає іскра — спогад або передбачення. Вона зрозуміла, що пам’ять і пророцтво — це одне й те саме. Це — дотик душі до самої себе в іншому вимірі.

Коли вона завершила плетіння першого Намиста Часу, з його глибини народилися Віщі Душі, які здатні йти ниткою вперед і назад, згадуючи не пережите і передчуваючи вже втрачене.

З того часу Йорд продовжує плести намисто Всесвіту — намистину за намистиною, життя за життям, міф за міфом. І кожен, хто доторкнеться до його струни, чує власний голос у вічності.